Україна повинна грати за правилами Гаазького суду, якщо хоче його допомоги – National Interest

Відколи Росія окупувала Крим і розв'язала війну на Сході України, багато хто в Києві озвучував ідею звернутися до Міжнародного кримінального суду в Гаазі, щоб покарати відповідальних і зупинити подальше кровопролиття.

Політичні лідери, включно з президентом Петром Порошенком, люблять згадувати про ефемерну "Гаагу" в якості суду останньої інстанції, описуючи майбутнє президента Росії Володимира Путіна, а також російських чиновників, військових, які брали участь у боях в Донбасі, і тих, хто несе відповідальність за вбивство демонстрантів на Майдані.

Водночас поширене уявлення про так званий "Гаазький трибунал" свідчить про те, що багато українців і українських чиновників насправді не розуміють, як працює Міжнародний кримінальний суд в Гаазі і за що він відповідає. Про це на сторінках The National Interest пишуть докторант Університету Хедельберга і дослідник Міжнародної академії Нюрнберзьких принципів Валентина Полуніна і експерт Інституту євроатлантичної співпраці Андрес Умланд.

Вони зауважують, що надія українців на допомогу Міжнародного кримінального суду у боротьбі з несправедливістю в їхній сучасності і минулому марна. Причина цьому те, що Україна вперто не хоче ратифікувати Римський статут, який став базовим документом для суду. Поки Київ не ратифікує його, він не зможе просити Міжнародний кримінальний суд про допомогу в розслідуванні і розгляді міжнародних злочинів. Також попри те, що ратифікація стала б важливим кроком уперед і нарешті б розставила крапки над "і" у парадоксальних відносинах між Україною і судом, вона не стане панацеєю у питанні військових злочинів і подібних порушень.

По-перше, Міжнародний кримінальний суд в Гаазі не замінник українській системі юстиції. В Україні дуже поширений міф, що Гаага зробить всю роботу замість українських суддів. Але вона не може привласнити собі роль національних судів у справах, які стосуються міжнародних злочинів, таких як військова агресія, геноцид, злочини проти людства і військові злочини. Лише якщо держава не може чи не хоче почати судові процеси, Міжнародний суд може почати вступити в роботу і засудити порушників міжнародного законодавства.

По-друге, Гаага не може задовольнити весь спектр потреб українського суспільства в справедливості. В його юрисдикції лише злочини, які порушують міжнародне право. Також Міжнародний суд може визнати вину лише конкретних осіб, а не цілої країни. Крім того, українці хотіли б, щоб розслідування у судочинство відбувалося швидко. Але розгляди в Міжнародному суді вимагають дуже багато часу і ресурсів. І нарешті суд не розглядає справи про військову агресію. Навіть якщо Володимир Путін постане перед ним, його не зможуть судити за вторгнення Росії в Україну.

Найбільш важливе те, що Україна досі не ратифікувала Римський статут, який визначає структуру суду, його юрисдикцію і обов'язки. Це означає, що Київ не має усіх прав, якими користаються учасники документу. Він не може відправляти своїх суддів і представників для участі в засіданнях Асамблеї країн-учасниць, а також просити про допомогу суду в будь-який момент. Водночас Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду без повноправного членства. Це ставить її в дуже незручну позицію.

Суд в Гаазі таким чином має повну юрисдикцію розглядати всі міжнародні злочини, скоєні в Україні після 21 лютого 2013 року, коли тривали протести на Майдані. Але без ратифікації Римського статуту Київ не може користуватися всіма привілеями країни-учасниці. Також відкладання ратифікації документу не захистить українських військових від судових справ проти них у Міжнародному кримінальному суді.

"Зволікання лише створює неправильне враження у світової спільноти, що Україні є що приховувати", - зауважують експерти.

Вони також пояснюють, що Київ відкладає ратифікацію Римського статуту через війну. В Адміністрації президента України бояться, що після цього Росія порушить низку позовів у Міжнародному кримінальному суді проти України, як це було після російсько-грузинської війни в 2008 році.

Однак, на думку авторів, страх перед такими наслідками у випадку України перебільшений. Оскільки російські організації вже надіслали в Міжнародний суд велику кількість документів проти України, але він досі не став на бік Росії.

Також, на думку експертів, Україна зволікає з ратифікацією з політичних причин. Оскільки Міжнародний кримінальний суд в Гаазі може почати розслідування військових злочинів, вчинених українськими військовими чи націоналістичними добровольчими батальйонами. Київ не зможе їх захистити від судочинства, а це може спричинити політичну дестабілізацію.

Але без ратифікації Римського статуту Україна не може самостійно просити суд розглядати справи проти конкретних порушників. Навіть гірше, вона поставила себе у дуже незручне становище. Адже Міжнародний суд має повну юрисдикцію в Україні, і може починати розгляд справ без запиту української сторони. Також без повноправного членства Київ не зможе завадити переслідуванню українських солдатів, яких запідозрять у скоєнні військових злочинів. В цей же час, зволікання України з ратифікацією лише створює їй імідж винуватої у якихось злочинах. І тому їй варто стати повноправним членом Міжнародного кримінального суду в Гаазі якомога швидше.

Тим часом, Гаага прийняла на розгляд доповідь про військові злочини РФ у Донбасі. Документ може лягти в основу трибуналу по Донбасу, на початку якого наполягають Україна і низка країн Європейського Союзу.

Нагадаємо, 5 квітня в Європарламенті відбулася презентація доповідей "Російські військові злочини на Сході України" і "28 заручників Кремля".

Звіти є результатом спільної роботи української місії в ЄС і євродепутатів. Експерти добували інформацію з першоджерел і спілкувалися з безпосередніми учасниками подій. У Брюссель приїхали не тільки доповідачі, але і потерпілі від дій російсько-терористичних угруповань.

Раніше стало відомо, що в ООН представлять інформацію про іноземних найманців, що воюють в Донбасі. Встановлені особи 176 найманців, які воюють за терористичні "республіки", причому більшість з них – росіяни.