The Economist: Тисячі солдатів України страждають від посттравматичного синдрому

В темряві похмурого і холодного ранку в кінці січня це було заборонене місце. Його місце розташування - таємниця. Можна лише сказати, що це десь в Харківській області. Солдати прибували і їхали з єдиного в країні реабілітаційного центру для військових. Заклад присвячений лікуванню посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Військові прибували сюди в цивільному одязі, щоб не привертати увагу.

Кожного тижня приблизно 100 солдатів звертаються в центр по допомогу. Вони страждають від цілого спектру травматичних симптомів: від безсоння і нічних кошмарів до рецидивних спогадів і гнітючого відчуття провини за те, що їм вдалося вижити тоді, коли так багато їхніх товаришів загинули, - пише The Economist.

Сергій Батовслай, який служить в армії з 2015 року, сказав виданню, що половина його підрозділу, а це більше ста чоловіків, були вбиті з початку російського вторгнення майже рік тому. За його словами, на фронті доводиться постійно перебувати в стані збудженості і агресії. І це залишає відбиток не лише на психологічному, а й на фізичному стані. Це дуже виснажує. Сергій страждав від панічних атак. А в цивільному житті навіть невеликі подразники могли спровокувати сплеск агресії. За словами українського військового, найчастіше «хлопці лишають свої проблеми при собі». Але в реабілітаційному центрі змога поговорити наодинці з психологом або в групі з іншими солдатами, які страждають від схожих симптомів, стала ковтком свіжого повітря.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Корисні зміни: в Україні спростили отримання реабілітаційної допомоги

Директор центру полковник Олександр Васильківський сказав, що зазвичай ПТСР викликають вибухи, з’являються панічні атаки чи абстиненція. Солдатів переслідують крики побратимів, які були поранені або помирали. Офіцери і психологи, закріплені за підрозділами, намагаються виявити симптоми ПТСР у своїх солдатів на ранніх етапах, щоб відправити їх на лікування, перш ніж їхній стан погіршиться і вони стануть більш агресивними чи схильними до насильства в цивільному житті. Сім’ї можуть брати участь в терапевтичних сесіях в центрі, щоб зрозуміти, через що пройшли їхні військові родичі і як їм допомогти.

The Economist пише, що український реабілітаційний центр почав працювати в липні. На даний час через нього пройшли близько 2 тисяч солдатів. Для України все це абсолютно новий досвід. До першої фази війни в 2014-2015 роках, коли Росія окупувала Крим і частину Донбасу, мало хто з тих, кому потрібна була допомога психолога, хотів її отримати, - сказав полковник Васильківський. Тому що це вважалося рівносильним бути визнаним «божевільним». Також до російської агресії психологи в Україні займалися більше політичною підготовкою, успадкувавши цю роль з радянської військової традиції. Їхнім завданням було не лікувати солдатів з проблемами, а, як сказав майор Максим Байда, карати їх за невиконання роботи. Тепер військові психологи намагаються допомогти солдатам і переконати їх, що вони ні в чому не винні.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

На Київщині з’явиться хаб з реабілітації поранених бійців

З 2014-2015 років багато змінилося. Деякі солдати, які повернулися додому з психологічними проблемами, які і їхні західні колеги після участі у боях в Іраку і Афганістані, починали пити, вживати наркотики і могли поводитися агресивно. Через це, за словами полковника Васильківського, кількість психологів в українській армії збільшили на 40%. І солдатам під час підготовки кажуть, щоб вони не соромилися звертатися по допомогу.

Лікування недороге і коштує приблизно 150 доларів за одного солдата на тиждень. Але в Україні військовий бюджет, який покриває реабілітацію після фізичних поранень, не передбачає виплат для лікування від ПТСР. Тож фінансування центр було перекладене на плечі волонтерських організацій. Терапія працює. Полковник Васильківський каже, що після тижня в центрі майже кожен, хто звертався по допомогу, міг повернутися на фронт.

Однак, зброю в руках зараз тримає приблизно мільйон українців, які місяцями виживають в дуже тяжких умовах. Тому, за словами полковника, одного центру замало.

«Нам потрібна сотня», - сказав він, додавши, що такі реабілітаційні центри потрібні також і цивільним. А це абсолютно інша і навіть більша проблема.