Підтримати
Пакунки з допомогою від Червоного Хреста стояли вздовж узбіччя в Сергіївці, невеличкому містечку на південному сході України. Чоловік розвантажував пластикові пакети з емблемою організації World Central Kitchen з вантажівки, вітрове скло якої було повністю розбите. На іншому боці площі люди розбирали вживаний одяг, який привезла українська доброчинна організація. Дехто з них вказував на матір, яка стояла за двома хлопчиками. Їм пощастило, що вони не були вдома, коли їхню квартиру знищили. Вони живі, але втратили все.
Жінка тримала пару дитячих джинсів. Можливо, вони підійдуть котромусь з її синів. За три дні до того, першого липня, літаки Росії завдали три потужні удари по Сергіївці. Одна з ракет поцілила в девятиповерхівку. Дві інші - в санаторій і пансіонат.
«На момент, коли я приїхала, більшість завалів з бетонних брил, розбитого скла, обгорілого металу і кахелю вже розібрали. Залишилися лише жителі, які вижили і не потрапили до лікарні, а тепер намагалися зрозуміти, як їм бути далі», - пише на сторінках The Atlantic американська журналістка і лауреат Пулітцерівської премії Енн Еплбаум.
Якщо хтось не чув про Сергіївку, в цьому немає нічого дивного. Це дуже скромне курортне місце, розташоване в дельті Дніпра поруч з затокою, в якій річка впадає в Чорне море. І якщо хтось не чув про обстріли Сергіївки, це теж не дивує. Випадкові російські удари по випадкових місцях, розташованих далеко від фронту і без будь-якого військового значення стаються кожен день в Україні. За словами прокурора Олександра Чечитка, який приїхав у Сергіївку збирати докази, по місту вночі вдарили три ракети Х-22. Це протикорабельні ракети, виробництво яких проводилося в 1960-х роках. В Сергіївці, щоправда, не було жодних бойових кораблів. І взагалі жодних військових об’єктів.
Але якби в Сергіївці навіть були стратегічні активи, використання неточних ракет Х-22 проти житлових районів - це все одно воєнний злочин, умисний удар по цивільним. На цій підставі розслідування було відкрите одразу ж після обстрілу Сергіївки. Чечитко входить до команди з Одеси, яка пройшла підготовку для подібних розслідувань, а також спеціальний курс онлайн. Він носить з собою папку з інструкціями, формами і списками всього, що Україні потрібно з’ясувати, перш ніж вона подасть скаргу в Міжнародний кримінальний суд. Український прокурор і його колеги перевіряють ґрунти, шукаючи фрагменти ракет, фотографують пошкодження, консультуються з військовими чиновниками, які відстежували ворожі літаки за допомогою спеціальних радарів, а також фіксують дані про 22 загиблих і 39 поранених людей. Слідчі вже знають, до якого російського підрозділу належав пілот і від кого він отримав наказ атакувати мирне українське місто.
Велике питання без відповіді полягає в тому, чи термін «воєнний злочин» взагалі підходить для визначення того, що сталося в Сергіївці. Насправді війна в Україні вже відрізняється за своєю природою від інших конфліктів, які відбулися в 21 столітті. На сході країни солдати з обох боків від вже досить чіткої лінії фронту борються за контроль над територією. Але в інших регіонах України відбувається дещо інше, що менш нагадує війну і більше численні акти тероризму. Згідно з кримінальним кодексом США, теракт - це «насильницький акт», який переслідує низку цілей: залякати чи примусити до певних дій цивільне населення, вплинути на політику уряду шляхом залякування чи примусу або ж вплинути на поведінку уряду за допомогою масового руйнування, вбивств чи викрадень.
«Якщо тероризм визначається як кампанія з залякування шляхом застосування насильства, тоді обстріл Сергіївки був тероризмом. Так само як і удар по Кременчуку 27 червня в центральній Україні, де ще одна протикорабельна ракета Х-22 знищила торговельний центр, вбивши щонайменше 20 людей. Тероризм також може описати постійне застосування кластерних боєприпасів проти житлових районів Харкова, бомб, які розпадаються на сотні фрагментів, спричиняючи смерть і каліцтва, залишаючи сліди на подвір'ях і дитячих майданчиках. Тероризм також влучне слово для удару по Часовому Яру 10 липня, де декілька ракет знищили п’ятиповерховий житлових будинок, а рятувальні служби витратили багато годин, щоб дістати людей з-під завалів», - пише Еплбаум.
В усіх цих місцях Росія не переслідувала традиційних воєнних цілей. В Сергіївці чи Кременчузі не відбувається сухопутний наступ. Російська спроба окупувати Харків провалилася кілька місяців тому. Немає жодного сценарію, за яким житловий будинок в Часовому Яру загрожував Росії чи росіянам, не кажучи вже про російську армію. Натомість метою ударів по цих містах було викликати страх і злість у місцевих жителів і українців по всій країні. Можливо, мета - це переконати Україну припинити чинити опір за аналогією з бомбардуванням Британії у часи Другої світової війни.
Але в реальності обстріли цивільних викликає абсолютно протилежний ефект. З плином часу багато українців звикли до атак і стали більш готовими їх терпіти. В Одеському міському саду люди продовжують пити каву і навіть не переривають свої розмови, коли звучить сирена повітряної тривоги.
Але якщо бомбардування - це не частина «війни» в нормальному розумінні цього терміну, це ще не означає, що вони не мають мети. Навпаки, вони переслідують кілька ціле. Однак з них - переконати людей поїхати, стати біженцями, а заодно тягарем і навіть політичною проблемою для сусідів України. Також, обстрілюючи мирні міста, Росія намагається зробити українців бідними, не дозволити їм відбудувати свою країну, ослабити Україну і переконати людей, які виїхали за кордон, ніколи не повертатися додому. Хто захоче повертатися в країну, де кожної ночі падають бомби на черговий житловий будинок чи торговельний центр? Хто буде інвестувати в місця з розбитими дахами і вікнами? Поширення таких сумнівів - класична мета терористів.
«Ми, американці і європейці, звикли думати, що тероризм - це щось пов’язане з бомб, зроблених з мінеральних добрив, чи з іншою саморобною зброєю. А терористи - це маргінальні екстремісти, які діють в рамках маргінальних банд. Коли ми говоримо про спонсорований державою тероризм, ми зазвичай маємо на увазі таємні групи, які отримують фінансування або визнані державами. Наприклад, так Іран підтримує «Хезболлу». Але російська війна проти України розмиває різницю між поняттями «тероризм», «спонсорований державою тероризм» і воєнний злочин. Тому що в бомбардуванні Сергіївки, Кременчука чи Харкова немає нічого таємного, конспірологічного чи маргінального», - пише Еплбаум.
Вона зауважує, що Росія - легітимна і визнана світова сила, постійний член Ради безпеки ООН - вдається до постійного, повторюваного і очевидного терористичного насильства проти цивільних, які живуть далеко від районів бойових дій. Ці атаки - не помилка чи випадковість. Літаки з ракетами можна відстежити на радарах. Інколи Москва публікує свої заперечення, стверджуючи, що повідомлення про знищення торговельного центру - це «фейк». Вона ніколи не вибачається. Російська армія не карає вбивць цивільних. Навпаки, Владімір Путін нагородив медалями бригаду, яка скоїла багато звірств у Бучі.
Правда в тому, що російські ракети б’ють не лише по випадкових людях, крамницях, медичних закладах, домашніх тваринах. Вони також знищують весь апарат міжнародного закону, який стосується воєнних злочинів, прав людини і тероризму. З кожною бомбою, яку військові Росії умисно скидають на житлові будинки, і з кожною ракетою, націленою на школу чи лікарню, вони демонструють свою зневагу до глобальних інститутів, до яких Росія колись так сильно прагнула приєднатися. Українські і міжнародні прокурори, які збирають докази, зрештою, зможуть порушити не одну чи дві, а тисячі справ про воєнні злочини. Російська війна проти України безпрецедентна. Тому справедливість теж повинна бути безпрецедентною.
Президент Володимир Зеленський назвав Росію «терористичною державою». А інші впливові чиновинки включно з членами американського Сенату закликали США і Європу офіційно присвоїти РФ такий статус. Це буде мати серйозні юридичні наслідки для всіх російських компаній, які досі не під санкціями. Головний аргумент проти такого кроку нетривіальний: Росія надто велика, щоб відрізати її від світової економіки або виключати з міжнародного діалогу. Але також важливо називати речі своїми іменами і шукати способи розібратися з ними. Росія зараз скоює теракти щодня. Це буде мати серйозні наслідки для хиткої структури міжнародних законів і практик, спрямованих на запобігання таким діям. І не лише для законів і установ. Правда в тому, що російська армія б’є по цінностях, на які спираються ці міжнародні інститути, по принципах і навіть емоціях, які підштовхнули людей створити всі ці організації. Співчуття, відчуття людяності, інстинкт, що діти не заслужили бути жертвами війни, розуміття, що люди, які не шкодять вам і вашій країні, мають право на нормальне життя - всі ці моральні концепції відкидаються, коли армія рішуче налаштована створювати безглузді, жорстокі особисті трагедії. Лише обстріл Сергіївки створив дуже багато таких трагедій.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google