Соціалізм сам по собі, як і всі утопії, гарний – психолог

Нинішня Україна щільно потрапила під владу риторики соціалізму, якою без докорів совісті вже три десятки років користуються українські політичні партії. Втім, соціалізм закінчується на декількох питаннях, наприклад, хто заплатить за соціалістичні фантазії та експерименти. І Україна в цьому плані – не виняток.

Про це у своїй статті для DT.UA пише соціальний психолог Олег Покальчук. Як зазначає автор, доктринально соціалізм проголошує загальну соціальну справедливість, торжество колективного розуму, гуманізм, рівність та братерство. Однак насправді все досить швидко закінчується і настає загальне протверезіння.

"Будь-яка утопія закінчується на запитаннях: "Хто за це заплатить?" і "Де гроші?". На це зазвичай буває відповідь у дусі, мовляв, грошей немає, але ви тримайтеся. Треба ще потерпіти, бо вороги випаровуються неохоче і, здається, знову конденсуються в росу. А ті, хто ставить додаткові запитання про гроші, - це вороги народу й агенти ворога", – пише психолог.

Автор також зазначає, що попри свою утопічність, соціалістична риторика ось вже майже тридцять років використовується українськими політичними партіями, багато з яких, як би не було це дивно, "виїхало" на український політичний Олімп саме на цій риториці.

"За останні три десятки років риторика всіх українських політичних партій, які домоглися успіху, ґрунтувалася й ґрунтується саме на цьому соціалістичному словоблудді. Хочете розширити електоральну базу - обіцяйте всім усе, золота Полуботка вистачить на будь-які витрати", – вказує Покальчук.

Втім, Україна живе у капіталістичній реальності, яку не особливо хвилюють фантазії українського суспільства, тут же зазначає автор. Однак від українського зміненого стану свідомості вже так просто не позбудешся – сталкінг та самообман стали невід'ємною частиною української політики. Саме тому так складно виконати вимогу Заходу – перестати брехати і почати відновлювати свою здатність домовлятися. Хоча окремо українські політики, додає він, іноді цілком правдиві.

Детальніше про те, чому серед прошарку української інтелігенції переважає потяг до "радянського минулого" та чи є можливість подолати глибоку соціальну кризу в країні, читайте в матеріалі Олега Покальчука "Назад в УРСР" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".