«Слуги» взяли владу в більшості облрад, не гребуючи будь-якими союзами

Після програшу місцевих виборів, особливо — до  обласних рад (з монобільшістю ніде не склалося), партія влади зробила ставку на широкий компроміс. В результаті у «Слуги народу» в 12 областях — свій голова облради і ситуативна більшість, що об'єдналася під розподіл обласного «пирога». (Опоненти «слуг» в Київській та Запорізькій області оскаржують обрання голови облради в суді). Важливо, що союзи партії влади мають безрозмірний діапазон. Починаючи від ЄС і «Свободи» і закінчуючи ОПЗЖ.

Однак й інші партії (так само як і Слуга народу) з легкістю вступали в неприродні союзи, опускаючи питання ідеології заради миттєвих корисливих інтересів і лояльності центральної влади.

Проте, перемовини і домовленості з місцевими елітами — вже необхідність для включення «слуг» до більшості. А це недобрий знак для центральної влади. Угоди з партіями мерів («Рідний дім» Атрошенка, «Нам тут жити» Колихаєва, однойменний «Блок Кернеса», «Довіряй ділам» Труханова, «Пропозиція»), регіональними проєктами («Рідне Закарпаття») та ОПЗЖ зовсім не посилюють її позицій.

Демарш і повальна зміна голів ОДА може стати наступним етапом відносин центру та регіонів. І сигнал із Волині — підтвердження цього. Умови регіонів будуть жорсткіші. Можливості центру — дедалі менші.

Слабкі позиції президентської партії на Заході та в центрі України також цьому сприятимуть (Волинська, Хмельницька, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Вінницька, Черкаська області). Міцні союзи «За майбутнє», «Свободи», «Батьківщини», ЄС посилюватимуть протистояння областей і офісу президента. Але тут важливо розуміти, що «Свобода» вже практично відійшла в орбіту партії Коломойського/Палиці «За майбутнє», дистанціювавшись від ЄС.

Більш того, «За майбутнє» продовжить боротьбу з центральною владою в областях, у яких її депутати усунуті від прийняття рішень. Крім Київської області, це, наприклад, ще й Черкаська. І тут майстерність формування неочікуваних політичних комбінацій провладній партії стане у пригоді. Але це знову домовленості, поступки та розпорошення ресурсів.

Інтриги цим політичним розкладам додає позиція «Європейської солідарності». За розпорядженням столичного керівництва, у багатьох радах її депутати не голосували за кандидатів від «Слуги народу» і не входили до більшості з ОПЗЖ. Проте коли політична доцільність переважила, сформувався тандем ЄС і «Слуги народу» у Львівській облраді. У Рівненській обласній раді теж утворено більшість із ЄС і «За майбутнє». Те ж саме й у Хмельницькій та Чернівецькій.

Поступово зміцнює свої позиції ОПЗЖ. Формуючи більшість із президентською партією, вона посилює вплив. Проте в офісі президента цього, схоже, не розуміють. Або ж таки виконують вказівку — посади голів облрад за будь-яку ціну.

Звісно, посада голови обласної ради від президентської партії в теорії сприятиме більш конструктивній співпраці з обласними державними адміністраціями. Але це лише в теорії. Практика покаже, чи не стануть ці голови весільними генералами.

І насамкінець. Істотною перевіркою на стійкість місцевих коаліцій стане бюджетний процес. Чи втримаються політичні союзники в одному човні та чи долучаться до них інші, стане зрозуміло вже до кінця року.

Однак впевнено можна сказати, що практика «Політика в Києві» вже не працюватиме. Її відлуння відчувалося на місцях. А тепер, навпаки, шанс формувати політику отримали регіони. І Києву доведеться з цим рахуватися.

Питання виключно в балансах, правильність яких може гарантувати інституційно сильний центр. Здатний не тільки завершити розпочату децентралізацію, а й дати регіональним елітам рівнозначних по авторитету і компетентності голів обласних державних адміністрацій. Такого центру в Україні наразі немає. А, значить, є ризики, пов'язані з розбалансуванням системи державного управління з перекосом у бік диктату місцевих слабо контрольованих еліт.

Нагадаємо, що після змін до Виборчого кодексу кількісний склад обласних рад в Україні майже не змінився. Зменшилася лише чисельність Черкаської та Хмельницької облрад — з 84 до 64 депутатів. Найбільшими за складом залишилися Дніпропетровська та Харківська обласні ради, в них аж по 120 депутатів. Тоді як Вінницька, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Одеська, Полтавська обласні ради налічують по 84 обранці.

У решті областей кількість депутатів рад — по 64. В Донецьку та Луганську облради вибори цього року не проводилися.

Подробиці дізнайтеся у матеріалі Олександри Дем’яненко "Хто взяв владу в обласних радах?" для ZN.UA.