Щоб стати членом ЄС Україні знадобляться роки — The Economist

Членство в Європейському Союзі, подібно до шлюбу, потребує «згоди обох сторін». Але, на відміну від шлюбу, на шляху до досягнення цієї мети мало романтики. Україна зрозуміла це ще у 2013 році, під час переговорів про «Угоду про асоціацію» з блоком. У документі 2 135 сторінок. Угода включала 44 рази використання термінів «крім того» та 12 — «після внесення необхідних змін». В одному з додатків до угоди навіть вказується щільність паперу ("не менше 25 г/м2") і його формат ("210 × 297 мм; допускається відхилення до мінус 5 мм або плюс 8 мм по довжині"), який має використовуватися в офіційному листуванні, пише журнал The Economist.

Але віра України в те, що її майбутнє передбачає членство в європейській сім’ї народів була настільки твердою, що подібна бездушність не охолодила її запал. У 2019 році прагнення України стати членом ЄС було закріплено в Конституції. Війна ще більше розпалила бажання Києва вступити до Євросоюзу.

Протягом тижня після вторгнення Росії український президент Володимир Зеленський закликав провести «шлюб по неволі» за пришвидшеною процедурою вступу до блоку. Європа своєю чергою натякнула, що так просто цього не зробити, адже «правила є правила». Вони передбачають, що кандидати-члени повинні прийняти низку указів ЄС: від того, як маркуються продукти харчування, до того, як регулюються банки.

Однак Європа повинна дозволити своїй «романтичній» стороні проявити себе. Так, в ЄС є правила, і вони мають значення. І справді, Україна ще кілька років не зможе відповідати критеріям вступу. Ніхто не думає, що Україна швидко стане 28-м членом ЄС — навіть сам Зеленський, мабуть. Але Україна прагне взяти на себе зобов’язання: якщо вона проведе необхідні реформи протягом найближчих років, їй буде дозволено стати членом блоку. На це Європа повинна сказати: «Так».

Подібне рішення в основному стосується національних урядів ЄС, усі 27 з яких мають узгодити питання, що стосуються розширення блоку. Багато хто хоче принаймні дати Україні «європейську перспективу», що, «по-європейськи кажучи», означає неформальний початок процесу розширення блоку. Східноєвропейські держави хотіли б, щоб Україна офіційно розглядалася як кандидат на членство, що є кроком далі у складному процесі вступу до ЄС. Небажання старожилів, таких як Нідерланди та Данія, а також неактивна підтримка Франції означають — ЄС поки що погоджується «підтримати Україну на її європейському шляху», що насправді є лише порожніми дипломатичними заявами. Європейську комісію попросили підготувати доповідь — давно відома тактика зволікання.

Нещастя України — окрім спільного кордону з РФ Владіміра Путіна, полягає в тому, що вона підняла питання про членство в ЄС саме у той час, коли серед країн блоку панує втома від розширення. ЄС не приймав нових країн після Хорватії з 2013 року. Кілька заявок на вступ із західних Балкан фактично заморожені. Частково це пов’язано з тим, що уряди країн попередніх хвиль вступу, зокрема Польщі та Угорщини, не виконали своїх зобов’язань щодо боротьби з корупцією та верховенства права. Дипломати з «країн-засновниць» ЄС натякають, що вони хотіли б «розлучитися» з існуючими державами-членами, а не «зв'язати себе узами шлюбу» з новими.

Україна інша. Стати членом ЄС — важлива подія для будь-якої країни. Але в даному випадку це мало б особливий резонанс. Путін, відчайдушно намагаючись не дати Україні вислизнути зі сфери впливу Росії, намагався підірвати підписання угоди про асоціацію України з ЄС. Після цього на Майдан в Києві вийшли демонстранти, які розмахували прапорами Євросоюзу з більшим запалом, ніж це було в самих країнах-членах блоку. Багато людей були убиті за це перед тим, як колишній проросійський президент України втік до РФ. Угоду з ЄС було ратифіковано у 2014 році. На той час Росія анексувала Крим і вторглася на схід України, що стало прелюдією до нинішньої війни.

"Любов перемагає все"

Наводиться кілька аргументів проти надання Україні навіть неформальних запевнень щодо майбутнього членства в ЄС. Президент Франції Еммануель Макрон каже, що навряд чи можна було б почати переговори про вступ із країною, яка перебуває у стані війни. Україна готова обіцяти, що після припинення бойових дій вона зможе почати робити всі необхідні кроки для вступу — процес, який зайняв у Хорватії десять років, і вимагатиме більше часу для країни, що потребує реконструкції після війни. Прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте стверджує, що термінові способи допомоги Україні, такі як постачання зброї або запровадження санкцій проти Росії, важливіші за довгострокові прагнення. Проте, як зазначає аналітик Бенджамін Талліс з берлінської школи Hertie, питання вступу до ЄС дуже важливе для Зеленського.

Хтось стверджує, що будь-який сигнал про те, що Україна колись приєднається до ЄС, може спровокувати Росію. Спровокувати зробити те, що вона вже й так робить? Інші кажуть, що це ускладнить мирні переговори. Знову ж таки, Зеленський, мабуть, знає краще, коли йдеться про національні інтереси України. Чи в ЄС немає механізму колективної оборони, який би прив’язав існуючі країни-члени до України? Насправді це має невелику вагу. Порушення правил і надання Україні статусу, який інші країни отримували за роки реформ, викликало б невдоволення на Балканах.

Багато чого потрібно зробити, щоб Україна приєдналася до ЄС. Їй потрібно відбиватися від Росії, знайти «відповідний мир», а потім покращити те, що до початку війни було неоднозначним результатом реформ. Якщо це все це вдасться, то допуск до клубу «європейсько налаштованої України» буде не послугою для Києва, як, здається, думають деякі країни-члени ЄС, але й благом для самого блоку. Наразі європейські лідери покладаються на раціональне мислення, як це звикли робити бюрократи. Але будь-який союз — це також справа серця, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зеленський: «Європейська комісія підготує висновок щодо членства України в ЄС протягом декількох місяців»

Раніше повідомлялося, що президентка Європейського парламенту Роберта Мецола пообіцяла швидко визнати Україну кандидатом на членство в Європейському Союзі й допомогти у відновленні українських міст і сіл.