Римма Зюбіна, актриса театру і кіно, телеведуча, яка після анексії Криму заявила, що припиняє будь-які спільні проекти з Росією, в своєму інтерв'ю розповідає про себе, про країну, про своє відчуття проблем розвитку кіно і театру в Україні.
"Зараз справді золотий час для документального кіно, - переконана Римма Зюбіна. - Один день з життя волонтера, переселенця, військового... людини, якій не однаково, що відбувається в країні. І це буде цікаво на екрані. Можливо, тому сценаристи повного метру, розуміючи проблему і намагаючись дотягтися до реальності, вирішили, що в одному сценарії потрібно говорити про все й відразу. І герой тут, і його сусіди, і козаки обов'язково мають десь на конях проскакати. І вже нічого не розбереш...".
"Я не пропускаю жодної вітчизняної прем'єри. Дивлюся все, - продовжує актриса. - Як кіноакадемік я переглянула всі конкурсні роботи і зробила свій вибір у всіх номінаціях кінопремії "Золота Дзиґа". І вже зараз можу сказати, що документалістика, на мій погляд, у нас на першому місці. Наші документалісти відомі на весь світ. На друге місце я поставила б короткометражне кіно. Важко було обрати цього року трійку найкращих у короткому метрі. Та й торік мені було дуже важко визначитися з лідером: "Бузок" Каті Горностай, "Технічна перерва" Філіпа Сотниченка чи "Випускний" Павла Острікова. Три фільми, за жанром і смислом різні, але зроблені неймовірно талановито. У всіх цих молодих режисерів я хотіла би працювати. Ну, а з повнометражним кіно у нас поки що кількість, а не якість".
"Я погоджуся з Лозницею, який сказав, що "нам треба терміново десь навчити продюсерів, сценаристів і режисерів, усі інші в нас є". Бо завдяки багаторічній роботі українських акторів у копродукції з росіянами в нас створено дуже хорошу базу акторів і техніків, операторів, освітлювачів... Ось і виходить, що басейн у нас є. Біля бортика стоять люди, які вміють плавати. Причому добре плавати. А води немає", - завершила актриса Римма Зюбіна.
DT.UA запустило відео-проект "Календар" про людей, які живуть і працюють для інших.
Проект – це своєрідна спроба допомогти суспільству заглянути в себе, розібратися в смислах і цінностях, і спробувати почути себе і заново почати будувати майбутнє. Проект розвивається двома мовами – російською і українською.
Повну версію інтерв'ю дивіться тут.
Повну друковану версію інтерв'ю читайте тут.