РФ хоче інтегрувати т.зв. ополчення "ДНР" в свої збройні сили

Міноборони Росії розпочало низку заходів щодо реструктуризації та консолідації різношерстої суміші нерегулярних сил, задіяних у війну проти України, у звичайні збройні сили Росії. Про інтеграцію "народного ополчення" в ЗС РФ пише в свіжому звіті Інститут дослідження війни.

4 лютого Міністерство оборони Великої Британії оцінило, що спроба інтеграції окупованих українських територій ймовірно, відбудеться після заяви російського міністра оборони Сергія Шойгу від 17 січня про реформи щодо формування «самодостатніх угруповань сил» в Україні.  А також, що ці інтеграційні зусилля навряд чи вони вплинуть на бойові дії в найближчій перспективі.

"Telegram-канал «ДНР» 2 лютого стверджував, що російські чиновники змушували мобілізованих шахтарів прийняти військову присягу Росії, незважаючи на місяці військової служби", - йдеться у повідомленні.

Російське МО схоже поспішає інтегрувати та професіоналізувати нерегулярні сили у свою звичайну структуру, тоді як начальник російського Генерального штабу генерал армії Валерій Герасимов має прихильність до  Путіна. 

Російські нерегулярні формування в Україні включають військовослужбовців-контрактників, мобілізованих, війська "ДНР" і "ЛНР", т.зв добровольчі батальйони, сили Бойового резерву російської армії (БАРС), козачі та чеченські підрозділи, а також найманці групи Вагнера. Ці формування мають різні цілі, обмеження, передумови, ієрархію та правові статуси. Після призначення Герасимова командувачем Об’єднаного угруповання сил в Україні 11 січня МО Росії ініціювало кілька заходів щодо професіоналізації, і цілком логічно, що МО Росії намагатиметься об’єднати нинішнє дивне поєднання сил у більш традиційну структуру.

Ці інтеграційні зусилля збігаються з початком вирішальних наступальних операцій, однак і, ймовірно, спричинить короткострокові збої та відштовхування серед підрозділів, необхідних для цих операцій. Здійснення складних структурних та адміністративних змін під час початку великих наступальних операцій є незвичним кроком, хоч і доречними були зміни. Ймовірно, Герасимов відчуває, що у нього є обмежені можливості для внесення змін у російські сили, перш ніж неможливість досягти грандіозних цілей, які він, очевидно, поставив, призведе до того, що він знову втратить прихильність Путіна.