Путін заграє із Заходом, змушуючи забути про Україну – The Times

Стійка 34-річна українська льотчиця Надія Савченко стала відомою полонянкою у забутій війні. Про це на сторінках The Times пише оглядач Роджер Бойз.

В 2014 році влітку її схопили проросійські бойовики на Сході України. Тепер вона всього лише за кілька днів від суворого вироку, який суд у Росії демонстративно збирається їй винести з політичних мотивів. Хоча дані реєстрації її телефону в мережі доводять, що вона не причетна до вбивства російських журналістів, в чому її звинувачують у РФ. Савченко може стати викупом у руках Володимира Путіна, який намагається змусити Київ грати за його правилами.

Вона і інший полонений – режисер Олег Сенцов – стануть розмінною монетою і обміні в стилі Холодної війни. Тим часом, війна Росії проти України стає замороженою, щоб Путін міг повоювати в Сирії. І справа Савченко теж зникла з поля уваги. Але що станеться далі важливе не лише для українського пілота, а й для всієї Європи. Експерти говорять про те, що Росія може піти на ескалацію війни в Донбасі навесні, вказуючи на те, що Путін зовсім не налаштований виконувати Мінські угоди, а важка російська зброя перетинає український кордон.

"Логіка проста: Путін як ніколи налаштований відтягти Україну від Заходу через побоювання, що українсько-європейська зона вільної торгівлі призведе до зближення Києва з ЄС і зміцнить їхні зв'язки. До того ж краще провести всі бойові дії, поки слабкий президент-пацифіст США ще при владі", - пише Бойз.

Існує і інші можливість. Попри "балалайкову слов'янополітику Путіна і його сльозливу риторику про духовну важливість Київської Русі", він більше стурбований посяганнями НАТО, ніж захопленням України. Вся військова авантюра потрібна для того, щоб зупинити "оточення" Росії ворожим Альянсом, розміщення військ США в Естонії, зближення Швеції з НАТО і розміщення військових баз в Польщі. Хоча все це викликала саме агресія Росії і рішення Путіна окупувати український Крим.

Стратегічна мета Путіна полягає в тому, щоб встановити свій геополітичний баланс, а також заблокувати, стримати і розділити Захід. І щоб це зробити, йому потрібно не відправити ще більше військ, а заморозити війну в Україні і відновлювати її кожного разу, коли Київ продемонструє лояльність і бажання зблизитися з Заходом. А для таких клубів, як ЄС і НАТО, немає нічого менш привабливого, як перспектива, що "новий член влаштує галас ще в приймальні".

"В цьому і полягає сила Путіна над Європою: у нього є потенціал змусити нас вважати Україну тягарем і проблемним союзником. І цю карту дуже легко розіграти в той час, як тисячі біженців прямують в Європу. Але останні роки виявили не слабкість України, а якраз її зміцнення, що спричинило серйозний дискомфорт для Росії. Війна зробила Україну сильнішою, а не підірвала її", - пише британський оглядач.

Він звертає увагу на те, що ще рік тому українська армія була безладна і слабка. Тепер вона краще тренована, краще забезпечена і озброєна, вона більш відкрита для ЗМІ, мотивована, а українське суспільство її поважає. Її офіцери добре говорять англійською і успішно співпрацюють із західними силами. Українські генерали стали дуже затребувані для проведення лекцій зі стратегії протидії гібридній манері Росії вести війну.

На думку оглядача, це надзвичайні зміни в країні, в якій народ традиційно приміряє на себе роль жертви. Британський історик Тім Снайдер називав Україну в період між 1933 роком, коли тиран СРСР Йосип Сталін влаштував Голодомор, і 1944 роком, коли українські землі залишили солдати Третього рейху "найбільш небезпечним місцем на землі". Минулого року Україна знову стала найкривавішим куточком Європи, але вона вижила.

"Вторгнення Путіна допомогло створити відчуття національної ідентичності на українських територіях, де немає війни. Бюрократія досі висока, парламент поляризований, реформи неоднорідні. Але при цьому фактом лишається, що економіка України в цьому році почне зростати, а російську чекає серйозне скорочення", - йдеться в статті.

Через закриття традиційного для українського бізнесу російського ринку, він починає шукати інші по всьому світі. І Захід дійшов висновку, що найкращий спосіб покарати Путіна за військовий авантюризм – це допомогти Україні стати процвітаючою. Найбільшою українською проблемою лишається корупція. І Києву ще доведеться розв'язати серйозну боротьбу проти неї. Однак Захід не повинен дозволити розділити себе у ставленні щодо України. А це значить, що потрібно виступити проти силового розділення країни, надати українському уряду простір для маневрів у процесі проведення реформ і не здаватися попри усі зусилля стерти з пам'яті ім'я забутої української льотчиці Надії Савченко.

Тим часом, видання Rzeczpospolita звертає увагу на прогнози щодо падіння цін на нафту і зауважує, що Росія не зможе фінансувати війну проти України при ціні нафти в 20 доларів. В цей же час, оглядач пише, що навіть нинішня ціна нафти не йде на користь Росії, оскільки собівартість видобутку російського "чорного золота" компанією "Роснефть" становить 35-37 доларів.

Тим часом, експерти Stratfor не чекають закінчення війни в Україні у 2016 році. Але попри це, США і Євросоюз не посилять санкції проти Росії. Втім пом'якшувати їх теж не будуть і, швидше за все, продовжать ще раз.

Тим часом, видання New York Times пише, що РФ готується до нової масштабної війни. У матеріалі зазначається, що військовий бюджет РФ було різко збільшено - майже на 11 мільярдів доларів в період з 2014 по 2015 рік. За версією російської влади, це необхідно для поповнення недостатніх інвестицій після розпаду СРСР.

При цьому експерти прогнозують, що РФ знизить військові витрати внаслідок антиросійських санкцій, падіння світових цін на нафту, а також інших факторів, які призвели до ослаблення російської економіки.