Повернення Донбасу в Україну все більше здається пасткою Москви - The Economist

Зі свого придорожнього кіоску Світлана Цимбал бачить, як машини прямують в бік контрольно-пропускного пункту в Майорську. Колись ця дорога була по-провінційному тихою. Тепер тут "прикордонний пункт" на лінії фронту війни в 3, яка відібрала життя 10 тисяч людей.

Про це пише сьогодні бритенське видання The Economist, додаючи, що батьки повертаються додому "на інший бік" після гостин у дітей на підконтрольній Києву території, Торговці возять товари, а часом і контрабанду, а шахтарі вишикувалися в чергу вздовж дороги, повертаючись на роботу.

Минуло майже три роки з того часу, як бойовики за підтримки Росії захопили шматок Луганської і Донецької областей. Мінські угоди, підписані ще в лютому 2015 року, повинні були змусити Росію вивести свої війська і повернути Києву контроль над кордоном, а Україна - провести вибори і надати "спеціальний статус" окупованим територіям. Зміцнення відносного затишшя в 2016 році дало надію, що виконати угоду можливо. Але в січні насильство спалахнуло з новою силою в Авдіївці. Бої згодом стихли, але випадок продемонстрував, наскільки нерозв'язним став конфлікт.

"Як ми можемо повернутися до справ, як колись? Кров пролилася", - каже Цимпал.
Більшість українців вважають війну в Донбасі найбільш важливою проблемою своєї країни. Але запропоноване рішення їм не подобається. Менше 10% громадян України підтримують Мінські угоди. Тим часом, українська влада публічно підтримує виконання умов документу, але в приватних розмовах українські чиновники говорять, що це може мати нищівні наслідки. Компроміси політично небезпечні. Видання нагадує про те, що депутат Надія Савченко, повернувшись з російського полону, стала мало не національним героєм. Але після зустрічі з ватажками бойовиків українці в ній засумнівалися. Деякі опоненти президента Петра Порошенка закликають заблокувати захоплені території.

"Це наше 11 вересня, тільки розтягнене на три роки", - сказав голова Авдіївської військово-цивільної адміністрації Павло Малихін.

З точки зору України і її прихильників, Мінські угоди були нав'язані під дулом зброї. Всередині 2014 року російська регулярна армія з артилерією і системами протиповітряної оборони вторглася на українську територію, щоб захистити проросійських бойовиків, і скоро змогла відкинути назад українську армію.

В 2015 році 90% всіх переговорів у Мінську стосувалися припинення вогню. Росія отримала майже все, чого хотіла: автономну територію під російським контролем з власною міліцією і адміністрацією. Зважаючи на економічні проблеми України, Путін чекав, що вона швидко зазнає краху. Але вона вижила. Попри те, що Україна лишається ослабленою корупцією. вона стабілізувала свою економіку і відновила армію, яка тепер налічує 250 тисяч солдатів, 60 тисяч з яких зараз на Сході.

Росія теж не зволікала. Вона створила терористичні сили з 40 тисяч бойовиків, яких підтримують 5 тисяч солдатів регулярної російської армії. Вона створила квазіадміністрацію і знищила кількох неконтрольованих ватажків. Нещодавно був ліквідованих Михайло Толстих, відомий як "Гіві".

"Тепер Путін сподівається використати Мінський процес для того, щоб вбудувати цю адміністрацію бойовиків в Україну. Головний редактор незалежного тижневика "Дзеркало Тижня" Юлія Мостова каже, що це буде рівноцінно вшивання ракових клітин в тіло України. Це дасть Росії контроль над частиною електорату і може призвести до подальшого розділення країни. Багато хто в Києві відають перевагу збереженню статус-кво", - йдеться в статті.

В Авдіївці цей статус-кво має ціну.

"Колись ми могли поїхати в Донецьк на піцу, ми були в центрі регіону. А тепер ми на краю України" - каже місцева мешканка Галина.

Авдіївка залежить від коксохімічного заводу радянських часів, який належить олігарху Рінату Ахметову. Підприємство стояло в центрі ланцюга поставок індустріального регіону, перетворюючи вугілля на кокс для сталеварних заводів. Тепер десятки працівників живуть за крок від лінії фронту. Політично місто теж розділене. Багато хто підтримує Росію і її маріонеток через те, що дивляться російське телебачення. Якщо у західних регіонах України 79% населення підтримують вступ в ЄС, то у східних на підконтрльних Києву територіях зближення з Європою хочуть 24%. 40% виборців хочуть інтеграції в російський Митний союз.

З позитивного боку, Схід України не розділений за етнічною ознакою. Зв'язки лишаються сильними, попри бої.

"Коли обстріли закінчуються і ми вилазимо з укриття, перше, що ми робимо - телефонуємо друзям і родичам", - каже директор Авдіївського коксохімічного заводу Муса Магомедов.

Але Донецьк і Луганськ зараз все ж більш інтегровані в Росію, ніж в Україну. В містах ходять російські рублі. Школи перейшли на викладання за російськими методичками. А, як повідомляє російське видання РБК, російські служби почали приймати паспорти невизнаних так званих "республік" при купівлі залізничних квитків.

"Донецьк не повернеться", - сказав механік з Авдіївського коксохімічного заводу Сергій Чумак.

Нова адміністрація в США все ще не вирішила, що вона хоче в Україні. Існують побоювання, що вона стане розмінною монетою для Дональда Трампа для домовленостей з Володимиром Путіним. Тож Вашингтон може почати змушувати Україну виконати Мінські угоди на російських умовах.

А це, як сказала The Economist Юлія Мостова, підніме питання, "за що ж наші солдати билися і помирали всі ці три роки".

Раніше видання The American Interest писало, що Україна не піде на поступки Росії через Трампа і насильство в Донбасі. Навіть якщо Вашингтон визнає анексію Криму і скасує санкції, Київ навряд чи погодиться на небезпечні компроміси. В українців є серйозні підстави підозрювати, що Москва швидше стане ще більш зухвалою і агресивною, ніж навпаки.

У свою чергу, директор російських досліджень в American Enterprise Institute Леон Арон на сторінках Newsweek писав, що для Путіна може виявитися вигідно залишити Україну в спокої. Це станеться за умови, якщо Трамп підніме ціну агресії для Росії.