Автор вказує, що західні дослідники вважають відсутність персональної ідентифікації поліцейського одним з факторів, що збільшує ймовірність застосування насильства поліцією. Невпізнанний поліцейський швидше застосує силу, ніж ідентифікований.
Експерт констатує, що чимало правоохоронців в Україні досі не мають індивідуальних розпізнавальних знаків (жетонів, нашивок тощо), тому їх не можна ідентифікувати у разі порушень з їх боку. В ході усіх без винятку останніх масових акцій деякі правоохоронці прикріплювали жетони до поясів або ховали їх за бронежилетами.
"Поліцейські виправдовуються: мовляв, не носять розпізнавальних знаків, бо їх зривають протестувальники. Справді, за втрату жетона настає дисциплінарна відповідальність. Вочевидь, керівництву поліції слід приділити питанню ідентифікації належну увагу: логіка рядового службовця має спрацьовувати якраз на те, що санкції накладатимуться тоді, коли він не прикріпить жетон, а не тоді, коли, всупереч вимогам закону, сховає його в кишеню", – вказує Баглай.
Експерт, при цьому, підкреслює, що наявність нагрудних знаків з індивідуальним номером ще не означає впізнаваність працівника поліції, адже технічна сторона жетонів далека від бажаного: номери погано читаються, а на фото практично нерозбірливі.
"Між тим ідентифікація - це не тільки жетони: якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов'язаний пред'явити людині документ, що засвідчує її повноваження. Це неможливо зробити без підвищення культури спілкування поліції з громадянами", – підсумовує автор.
Детальніше про зміни в тактиці українських правоохоронців на масових акціях протесту читайте у статті Сергія Баглая "Діяти силою не можна думати" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".