Перемога України в Херсонській області дуже важлива зокрема тому, що війська РФ більше не можуть загрожувати містам на правобережному півдні України. Ця перемога навіть більш вражаюча, ніж та, яка була у Харківській області у вересні. Вона стала можлива завдяки тому, що ЗСУ віртуозно використовували HIMARS. Про це у своєму звіті пише Інститут вивчення війни (ISW).
«Путін був сповнений рішучості утримувати цю територію, володіння якою дозволило б йому відновити вторгнення на неокуповану Україну з позицій на західному березі Дніпра. Це міркування, ймовірно, було важливішим, ніж символічна цінність утримання єдиної обласної столиці, яку його війська захопили з 24 лютого, – пишуть експерти ISW. – Путін залучив значні сили для захисту західної Херсонщини, включно з елітними повітряно-десантними частинами. Він також здійснив підкріплення, спричинене частковою мобілізацією резервістів. Ці сили окопалися та вели важкі бої, щоб утримати свої позиції, зазнавши значних втрат. Успіх України попри таку рішучість Росії та виділення дефіцитних елітних підрозділів, багато в чому навіть більш вражаючий, ніж її перемога в Харківській області в середині вересня».
Успіх України, як вважають експерти, значною мірою став результатом «інноваційного використання» українською армією наданої США РСЗВ HIMARS для переривання російських ліній постачання. Боєприпаси HIMARS не підходять для руйнування мостів – їхні боєголовки замалі й не оптимізовані для таких ударів. Але ЗСУ завдавали численні високоточні удари по Антонівському мосту та дорозі, що пролягала над Каховською дамбою, зробивши їх непридатними для використання без фактичного руйнування, били по росіянах, коли вони пробували відремонтувати їх, та по баржах, які росіяни використовували як альтернативу для постачання.
«Було зрозуміло, що росіяни не зможуть захистити цю позицію», – зазначають в ISW.
Нагадаємо, у попередньому звіті ISW йшлося про те, поразка росіян на Херсонщині викликала в РФ може стати каталізатором для збільшення впливу фракції «силовиків» у Кремлі, зокрема ватажка «вагнерівців» Євгєнія Прігожина, який раніше вже висловлював невдоволення діями військового та політичного керівництва країни.