Обрізання Господнє: історія

1 січня християни східного обряду відзначають Обрізання Господнє. Його святкують наступного дня після народного свята Маланки та Щедрого вечора.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Собор Пресвятої Богородиці: традиції дня

Історія свята

За біблійним переказом, відповідно до старозавітного закону, на восьмий день після народження Спаситель прийняв обряд усічення крайньої плоті.

Для юдеїв обрізання було обов'язковим обрядом. Воно свідчило про їхню приналежність до богообраного народу. Ця традиція діяла для всіх немовлят чоловічої статі та символізувала дотримання Завіту Бога з праотцем Авраамом та єврейським народом.

У старозавітні часи обрізання стало прообразом хрещення у християн. Через цей обряд проходили перші апостоли та християни, що походили з юдеїв, а тих, кому не зробили обрізання, вважали невірними Богу.

Саме тому для християн Обрізання Господнє має певне символічне значення – Ісус, який зробив цей обряд, був істинною людиною та прикладом смирення для вірян.

Так після обряду обрізання Син Божий отримав ім'я, яке сказав Архангел Гавриїл у день Благовіщення Пресвятої Богородиці. Його назвали Ісус, що означає Спаситель.

Що не можна робити у день Обрізання Господнього

У давнину на свято дотримувалися певних заборон та обмежень. Так, в День Обрізання Господнього не можна лихословити, лаятися, пліткувати, конфліктувати, з'ясовувати стосунки.

Цього дня заборонялося прибирати, прати, прасувати, в'язати, вишивати, важко працювати.

На свято не можна відмовляти у милостині.

В цей день заборонено позичати або давати гроші в борг. Вважалося, що весь наступний рік можна буде провести у бідності.