В останні дні битви за Сєвєродонецьк сержант Національної гвардії України зіштовхнувся з проблемою: фланг його взводу втратив захист, тож йому потрібно було повідомити іншим бійцям про наближення російських військ. Але він не зміг. На 15 солдатів, які зайняли оборону на лінії протяжністю 200 метрів, було всього дві радіостанції. І як би сержант не старався, у нього не було шансів перекричати артилерійські вибухи й кулеметні постріли.
До того часу, коли український гвардієць з позивним «Генерал» дістався до позицій колег, троє з них уже були мертві.
«У нас не було зв’язку між собою. Ми підійшли до правого флангу. А хлопці, які були там, вже загинули», - сказав він New York Times.
Уряд в Києві просить в іноземних союзників більше високоточної далекобійної зброї, щоб можна було чинити опір Росії з її вогневою перевагою. Але дефіцит на значно меншому, але не менш важливому рівні теж підриває здатність українських військ захищати територію на сході й відвойовувати втрачене. Розрив зв’язку, з яким загін «Генерала» зіштовхнувся цього місяця, - це не щось аномальне для українських військ на Донбасі. Це поширена проблема на всій лінії фронту, яка впливає на майже кожен аспект війни: на координацію дій на полі битви, на доставку всього необхідного і пересування військ.
Журналісти New York Times провели інтерв’ю з майже двома десятками українських солдатів за останні кілька тижнів. І всі вони говорили про схожі проблеми. Росіяни постійно блокують їхній радіозв’язок. В українських військових не вистачає комунікаційного обладнання. І доволі часто захисникам важко зв’язатися з командуванням, щоб попросити підтримку артилерії. Зв’язатися з українським підрозділом, який веде бій неподалік, - теж проблема. І часом виникають ситуації, коли українські військові стріляють один в одного.
«Здатність координувати різні роди сил на полі битви критично важлива. Але в обох сторін спостерігаються проблеми зі зв’язком і ефективним командуванням», - сказав директор російських досліджень CNA Майкл Кофман.
Після того, як в 2014 році російські війська створили дві так звані «республіки» на Донбасі, Збройним силам України, збудованим на радянській основі, довелося дуже швидко модернізуватися. Але навіть зараз є цих зусиль є багато недоліків. Українські загони забезпечені невеликими побутовими безпілотниками і деякими більшими за розміром і сучасними системами. У них з’явилося програмне забезпечення для визначення цілей і контролю артилерійського вогню. Але більш широка модернізація не завершена. І Збройні сили України досі залишаються в перехідному становищі. Вони все ще послуговуються радянськими підходами, хоча війна давно дала зрозуміти, які зміни потрібні. Бригади по 4 тисячі солдатів досі ведують бій незалежно одна від одної. А здатність офіцерів нижчої ланки швидко ухвалювати рішення для деяких підрозділів лишається тільки прагненням на майбутнє.
Війна на виснаження, яка триває на Донбасі, повільно знекровлює українську армію, позбавляючи її підготовлених кадрів. New York Times нагадує, що за підрахунками українських чиновників, щодня в боях українські захисники втрачають до 200 бійців. В результаті фронти дедалі частіше захищають підрозділи, сформовані з гірше підготовлених солдатів. Зокрема, бійців Національної гвардії й Територіальної оборони об’єднують в більші бригади й відправляють на передову.
«Дуже погано, коли деякі підрозділи Національної гвардії раптом відправляють на фронт в якості підкріплення для інших загонів. Хлопці лишаються там лише з автоматами, без забезпечення», - сказав водій медичної машини Нацгварії на ім’я Вадим.
Солдати ж кажуть, що вони часто опиняються в ізоляції, оскільки їм важко встановити зв’язок з іншими підрозділами чи командуванням, яке контролює артилерію й танкові батальйони. Коли таке підкріплення прибуває на передову, воно майже нічого не знає про війська в районі, називаючи їх просто «сусідами».
«Як на мене, питання зв’язку - це проблема, тому що коли ми йдемо на завдання, ми не можемо розраховувати на підтримку артилерії», - сказав солдат Територіальної оборони на ім’я Костя, який нещодавно прибув з передової в рамках ротації. Його загін, який складався зі 100 бійців, втратив 30-х в перший же день на фронті.
В останні дні битви за Сєвєродонецьк, яка закінчилася минулого тижня, коли українські сили відступили в Лисичанськ, 53-річний сержант з позивним «Генерал», зіштовхнувся з кількома комунікаційними й інституційними проблемами, які ілюструють щоденні труднощі захисників України у протистоянні агресії Росії. Російські танки почали наступати з «зеленки» поблизу селища Сиротине на південний схід від Сєвєродонецька. Українському взводу, який тримав оборону на цьому напрямку, потрібна було, щоб артилерія розбила ці танки. Однак, він не міг зв’язатися з командуванням через проблеми зі зв’язком або через відсутність налагоджених відносин з командуванням. Тому бійці звернулися до «Генерала». Він, у свою чергу, зміг зв’язатися з командиром підрозділу ЗСУ, до якого сам належав, і запитав його, чи він може зв’язатися з артилерійською батареєю. Але артилеристи сказали, що їм потрібні координати російських танків. У «Генерала» не було потрібних мап. Тому він попросив батальйон на лінії оборони підняти безпілотник, щоб з’ясувати координати ворожої техніки. Але зробити це не вдалося.
«Поки я з’ясовував, чи можна надати артилерійську підтримку, у безпілотника сіла батарея. А потім генератор зламався, тому його зарядити не вийшло. І час закінчився. Тож танки їздили й обстрілювали нас», - розповів нацгвардієць.
Українські війська на лінії фронту часто не можуть зв’язатися на пряму з силами артилерії, яка їх підтримує вогнем з гаубиць і РСЗВ. Через це артилерійські підрозділи часто змушені покладатися на власні безпілотники й розвідувальні дані від США. Через такий розрив зв’язку солдати на передовій часто опиняються в ситуації, коли вони з ворогом лишаються сам на сам. Через це піхотинці зазнають втрат, а артилерія надто повільно реагує на російські прориви ліній оборони.
Ситуація погіршується ще й тим, що Росія здатна ефективно блокувати системи зв’язку. За словами «Генерала», дві стандартні радіостанції, які були у його батальйоні, постійно блокували росіяни.
«Вони відправляють сильніший сигнал на ту ж частоту», - пояснив український військовий.
Спецпідрозділи України забезпечені американськими захищеними радіостанціями. І ними можна стабільно користуватися. Але, за словами одного з українських солдатів, такі системи випромінюють потужніший сигнал, завдяки чому росіяни можуть визначити точне місце, звідки він походить. І таким чином викрити розташування українських військових.
«Саме тому ми припинили підтримувати зв’язок постійно і скоротили його до мінімуму, зв’язуємося лише у випадках, коли, наприклад, потрібна евакуація чи негайна допомога», - сказав солдат з позивним «Єнот».
Українські військові кажуть, що найбільш надійна система зв’язку, яка в них є - це супутниковий інтернет Starlink. Хоча такої техніки у них зовсім небагато.