Нове покоління добровольців: як працює військовий вишкіл Києво-Могилянської академії

Коли я повертався з фронту до цивільного життя, вже мав сформований намір: привнести в мій рідний університет НаУКМА те, що врятувало багатьох із нас 2022-го — системну підготовку до війни.

Паралельно із цим держава ухвалила рішення зробити базову загальновійськову підготовку (БЗВП) обов’язковою для всіх закладів вищої освіти. Формально завдання було зрозумілим: програма обсягом 90 годин, частину якої мали б викладати в університеті, а частину — у військових навчальних центрах. Але дуже швидко наша команда зрозуміла: у тому вигляді, як описано в офіційних постановах, ця модель просто «не злетить».

Наш досвід, який почався до повномасштабної війни

В основі могилянського вишколу — не теоретичні конспекти, а наш власний досвід. Ядро команди становлять резервісти 130-го батальйону територіальної оборони. Це один із перших і небагатьох підрозділів ТрО, де ще до 24 лютого 2022 року системний вишкіл справді відбувався, а не імітувався.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Студенти вищих навчальних закладів не зможуть навчатися без військової присяги – Міноборони

Саме там ми переконалися: регулярна, продумана підготовка не лише підвищує боєздатність, а й буквально збільшує шанси людей вижити. Багато тих, хто тоді вчився й тренувався разом із нами, нині — або чинні військові, або ветерани. І, що важливо, живі.

Цей досвід став нашою опорою. Повернувшись до Могилянки влітку 2024 року, я почав шукати відповідь на просте запитання: що насправді може й має робити в умовах війни українська вища школа?

Чому державна модель БЗВП не працює так, як задумано

Формальна логіка БЗВП виглядає переконливо: частина годин у виші, частина — у військових навчальних центрах. На практиці ж ми бачимо кілька серйозних проблем.

Перша — небезпека навчальних центрів як цілей для обстрілів. Удар по місцю, де одночасно перебувають сотні чи тисячі студентів, — це й військова, й пропагандистська ціль для ворога.

Базова загальновійськова підготовка: як її проходитимуть студенти

Друга проблема — масштаб. Лише в нашому університеті БЗВП мають пройти кілька сотень людей одночасно. У будь-якому більшому за розмірами київському закладі вищої освіти — вже близько 2500. Якщо скласти разом всі ЗВО країни, вийде кількість, співмірна із цілою армією. Щоб за один весняно-літньо-осінній цикл якісно навчити так багато людей, потрібна колосальна кількість інструкторів, обладнання, захисного спорядження, інфраструктури. Цих ресурсів просто немає.

Третя — кадровий дефіцит. Інструктори потрібні насамперед для підготовки тих, хто вже мобілізований: рекрутів, чинних військовослужбовців. Відривати їх від цієї роботи заради короткого студентського курсу — розкіш, якої країна не має.

Звідси ключовий висновок, якого ми дійшли вже в процесі викладання: те, що в документах називається «базовою загальновійськовою підготовкою», насправді не може бути повноцінною підготовкою бійця до участі в бойових діях. У межах наявних часу та можливостей ідеться про інше, а саме про основи національного спротиву та формування оборонної культури.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Базова загальновійськова підготовка: скільки триває

Університет як простір оборонної культури

Ми добре бачимо, як змінилася ситуація навколо громадських організацій, що до війни займалися військовими вишколами. Черги на курси зникли. Група з шести-восьми людей уже вважається успіхом. Відбувається певний кадровий провал: нове покоління добровольців, людей, готових брати на себе оборонну відповідальність, просто не формується в потрібних масштабах.

Саме тут у гру мають вступити ЗВО. В Україні дуже високий відсоток молоді, яка здобуває вищу освіту. Ми в Могилянці традиційно ставимося до університету не лише як до місця передачі знань, а й як до простору, де формується еліта, об’єднана системою цінностей. Тому ми з президентом НаУКМА Сергієм Квітом від початку вирішили створювати власний університетський вишкіл незалежно від того, що нам дасть для цього держава.

Обов’язкова військова підготовка для студентів: чи готова до цього Україна?

У процесі формування еліти готовність захищати свою країну зі зброєю в руках — дуже вагомий складник. Нам близька й відома з історії фраза «шляхта не працює, бо шляхта воює» — не як зневага до праці, а як ідея певного «податку кров’ю»: ті, хто претендує на лідерство, мають бути готові вкладати у свою країну більше за інших членів суспільства.

Для нас у Києво-Могилянській академії це насамперед дві речі.

По-перше, ми свідомо будуємо мілітарну спільноту, яка демонструє: військо — це не щось страшне й відчужене. В армії служать класні люди з почуттям гумору, емпатією, попередніми цивільними кар’єрами, які свідомо взяли на себе особливу роль захисників.

По-друге, ми показуємо, що до війни треба ставитися професійно — як до важкої, але раціональної роботи, у якій важать знання, підготовка та вибір свого місця, а не приреченість чи фаталізм.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Уникнення мобілізації: є щонайменше чотири масштабні схеми зарахування «студентів» старших 25 років

Кого ми готуємо на військовому вишколі Могилянки

Студент, який проходить наш вишкіл, не вирушає наступного дня на штурм. Його роль інша: це резервіст, людина, яка у слушний момент має бути здатна долучитися до оборони — не з нуля, а вже з необхідним набором компетенцій і розумінням, що робити далі.

Ми чесно кажемо: за один семестр неможливо підготувати повноцінного піхотинця. Але ми можемо дати стартовий комплект знань і навичок, на які надалі можна спиратися.

У фокусі могилянського вишколу — три ключові блоки:

1. Догоспітальна допомога / тактична медицина. Для нас це не тільки про те, як накласти турнікет, а й про розуміння алгоритмів дій під обстрілами, послідовності ухвалення рішень, дотримання базових протоколів, які зберігають життя.
2. Індивідуальні бойові навички та культура поводження зі зброєю. Ми починаємо від елементарного — як тримати зброю, чому «палець не на гачку», чому важлива стійка і вкладка — й ведемо до базового розуміння балістики та логіки вогневої підготовки. Наш вишкіл — не тир-атракціон, а школа відповідальності.
3. Психологічна готовність. Ми працюємо з усвідомленням того, що мобілізація не дорівнює гарантованій загибелі; що війна — це також про взаємодію в колективі, про довіру до побратимів і командирів, про вміння діяти під стресом. Це, можливо, найменш видовищний, але один із найважливіших наших блоків.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Загальна мобілізація: чи можуть призвати студента в період канікул

Ми добре усвідомлюємо, що про минулий досвід своїх студентів часто знаємо дуже мало, зокрема про їхню фізичну форму, рівень самодисципліни та мотивацію. Отже, наше завдання — дати базу й чітке розуміння: підготовка має тривати.

Як наш пілот став системою

Практична історія вишколу в Могилянці почалася 1 березня 2025 року з інтро-дня. Ми запропонували студентам пройти чотири станції: індивідуальне спорядження піхотинця, роботу з літальними апаратами на симуляторі, тактичну медицину та лекцію про структуру сил безпеки й оборони.

Ми оголосили перший добровільний набір. Подалися близько 150 охочих. Регулярно почали відвідувати вишкіл близько 80 осіб. За кілька місяців інтенсивних суботніх тренувань залишилося близько 20 людей, які пройшли весь шлях до кінця. Саме із цих представників могилянської спільноти ми сформували перше ядро підготовлених інструкторів.

Студенти, що складуть військову присягу, автоматично стануть резервістами — Тимочко

Паралельно ми проводили колосальну методичну роботу. Жодна лекція не залишилась у первинному варіанті: ми постійно працювали зі зворотним зв’язком, уточнювали терміни, коригували таймінг, відмовлялися від зайвого на користь того, що реально працює в обмежений час.

Поступово з усієї сукупності рішень вималювалася доктрина могилянського вишколу: не «універсальний солдат за 90 годин», а чітко окреслений трек підготовки нашої спільноти до національного спротиву.

Як ми побудували інструкторську модель

Окремий виклик для нас — хто має навчати. Початковий державний задум спирався на ветеранів: саме вони мали викладати БЗВП. Але ми добре бачимо, що реальна кількість ветеранів, які одночасно мають реальний бойовий досвід, можуть і хочуть викладати, ще й готові робити це системно, об’єктивно обмежена. Якби всі університети почали конкурувати за цих людей, система просто не запрацювала б.

Тому ми сформулювали свою відповідь у вигляді простої, але місткої формули: ветерани забезпечують тяглість, чинні військовослужбовці — актуальність, могилянська спільнота — масштабованість.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У Бердянську окупанти готують студентів до роботи на фронті — ЦНС

Нашими старшими інструкторами є ветерани та чинні військові з бойовим досвідом. Інструкторами ж стають підготовлені могилянці, які пройшли власний вишкіл і спеціальні заняття з лідерства.

Ця модель дала нам змогу за літо підготувати внутрішнє ядро, яке сьогодні налічує понад 30 інструкторів. Ми організували навчальний процес за «взводним» принципом: один навчальний взвод — близько 30 людей, із якими працюють четверо інструкторів. Такий формат дає можливість одночасно зберігати якість і нарощувати кількість.

Наші три треки розвитку

Ми описуємо свою роботу як три паралельні, але взаємопов’язані треки:

1. Навчання могилянської спільноти — підготовка студентів та інших членів академічної спільноти до участі в національному спротиві, формування базових компетенцій.
2. Розбудова самого вишколу — системна підготовка й оновлення інструкторського складу, створення стійкої моделі, яка відтворює себе рік у рік.
3. Вплив поза межами НаУКМА — участь у формуванні загальнонаціональної моделі, підготовка зовнішніх інструкторів, які можуть імплементувати наш підхід у своїх навчальних закладах.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Базова загальновійськова підготовка: чи оплачується вона

Наша амбіція прозора та зрозуміла: не замикатися в стінах академії, а зробити могилянський вишкіл пілотним майданчиком для всієї країни.

Наша стратегічна мета

Наступний логічний крок, який ми перед собою ставимо, — це зробити курс основ національного спротиву такою ж обов’язковою дисципліною, як, наприклад, англійська мова. Ми хочемо, щоб її прослухали 100% могилянців, незалежно від спеціальності.

Це означає спроможність стабільно навчати близько тисячі людей на рік. Такий масштаб вимагає інституційних рішень, ресурсів і часу: система має навчитися відтворювати власних інструкторів, інтегрувати нових людей, органічно прощатися з тими, хто змінює життєві пріоритети, та зберігати якість.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Як українські університети можуть зберегти студентів за кордоном: досвід Могилянки

Поступово в університеті формується те, що ми самі називаємо мілітарною традицією: історією, яка передається з покоління в покоління студентів, нашою присутністю на студентських заходах, сталим відчуттям, що оборона — це не щось зовнішнє, а частина нормального життя спільноти.

Для нас військовий вишкіл Києво-Могилянської академії — це спроба знайти належне місце університету в побудові ефективної оборонної культури країни, яка живе у стані війни.

Це тривалий багаторічний проєкт, який уже сьогодні змінює ставлення сотень людей до армії, мобілізації, відповідальності та власної ролі. Й водночас — модель, яка має стати стандартом виховання нового покоління добровольців, готових до спротиву.