Необхідні зміни неефективної системи контролю при наданні соціальної підтримки - дослідження

Соціального інспектування в Україні скоріше немає

У висновку моніторингового дослідження щодо виявлення випадків помилок і шахрайства при наданні соціальної допомоги наводяться цікаві критерії, що дозволяють говорити про необхідність зміни системи контролю, яке існує на сьогоднішній день, але залишається неефективною, пише в статті для DT.UA юрист Андрій Вігірінський.

Моніторинг проводився в органах соціального захисту населення Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Київської, Сумської областей у листопаді 2015-го.

І. Низька якість перевірки даних заявників до моменту призначення допомоги, внаслідок чого наступній перевірці підлягає надзвичайно висока кількість справ із порушеннями. Відсутність системного навчання, єдиної методики (механізму) здійснення перевірок, централізованого супроводу та моніторингу їх діяльності.

Серед найсуттєвіших порушень, що не виявляються, але впливають на розмір допомоги, є такі:

- неофіційне працевлаштування (робота без трудового договору або за кордоном);

- неофіційний дохід (реальна заробітна плата вища за офіційну або наявні доходи у неформальному секторі, які не декларуються);

- встановлення/підтвердження батьківства особи, що проживає разом з одинокою матір'ю;

- підтвердження купівлі товару або послуги на суму більш як 50 тис. грн (або понад десять прожиткових мінімумів).

Порушення виявляються менш як у 1% проведених перевірок. При цьому 81% від загальної кількості перевірок були проведені щодо отримувачів житлових субсидій, 17% - щодо малозабезпечених сімей і лише 2% - щодо одиноких матерів. У досліджених управліннях було виявлено 621 справу з порушеннями, або 0,7% від загальної кількості перевірок. Найменший відсоток порушень у справах про допомогу малозабезпеченим сім'ям (0,4%), найбільший - при перевірці справ одиноких матерів (1,5%).

При відборі справи для перевірки профілі ризику не застосовуються. Справа потрапляє на перевірку соціальному інспектору у разі запитів від інших установ та організацій або ж колег, спеціалістів по прийому та/або призначенню у разі, якщо вона викликала у них підозри. Інколи соціальні інспектори обирають справи на основі власного досвіду, з більшими сумами допомоги або ті, що давно не перевірялися.

Після отримання справи, на основі власного судження про можливу результативність соціальний інспектор самостійно обирає метод проведення перевірки: перевірка даних, обстеження матеріально-побутових умов та/або проведення перевірки з відвідуванням місця роботи.

Недостатня автоматизованість роботи та відсутність доступу до баз даних. Звірення даних відбувається вручну. 98% запитів у процесі перевірки, пов'язаної з доходами, направляються до ДФС, у третині управлінь це все ще робиться з використанням паперових носіїв. Інколи відповідь отримують уже після призначення допомоги. Оскільки профілі ризику для вибору справ не використовуються, як наслідок, більш як половина перевірок здійснюється завідомо без результату.

Тобто очевидно, що система потребує змін для відповідності нинішньому століттю. Отже, з використанням автоматизованого процесу на стадіях визначення справи отримувача, на основі прописаних, чітких, а головне, єдиних для всієї системи контролю критеріїв, а не на суб'єктивному сприйнятті інспектора, який усе ще використовує совковий підхід. Більш того, виходячи з того, за яким критерієм справа може бути віднесена до групи ризикових, соціальний інспектор повинен не самостійно і навмання обирати методику перевірки, а керуватися правилами, які визначатимуть конкретний перелік безпосередніх заходів. Як вбачається з наведеного вище, як станом на 2015 р., так і на сьогодні цього немає в принципі.

ІІ. Підпорядкованість соціальних інспекторів керівництву управлінь соціального захисту населення як наслідок виконання не пов'язаних із контролем функцій, конфлікт інтересів під час проведення перевірок діяльності самих управлінь.

Як виявило дослідження, на соціальних інспекторів часто покладено додаткові функції, а саме: відвідання кризових сімей; перевірка умов проживання внутрішньо переміщених осіб та участь у комісії по ВПО; проведення перевірки фактичного місця проживання для включення до ЄДАРП; обстеження матеріально-побутових умов сімей учасників АТО; фіксація відсутності трудової книжки. Більш того, в деяких випадках соціальні інспектори проводять обстеження матеріально-побутових умов для встановлення газових лічильників і автономного опалення, а також активно залучені до реалізації інших місцевих програм соціального захисту.

Наразі соціальний інспектор повністю інтегрований у діяльність управлінь соціального захисту населення. Найбільший вплив на процеси діяльності соціальних інспекторів при здійсненні функцій контролю має фактор керівництва, особисте ставлення.

Ефективним може бути лише той контроль чи орган, який відокремлений від об'єкта, це по-перше. А по-друге, для того, щоб контроль був ефективним, він має бути якщо не єдиною, то основною функцією того чи іншого підрозділу. А коли контролюючими штатними одиницями "латають дірки" на інших напрямках, то втрачається ефективність, як наслідок, дивимося пункт перший і розуміємо, чому перевірки проводяться навмання, задля накопичення планових кількісних показників, без зацікавленості у кінцевому результаті, яким має бути не покарання, а припинення надання допомоги тим, хто насправді отримує її незаконно.

ІІІ. Практична відсутність забезпечення транспортом (виїзні перевірки оплачуються за власні кошти) і відшкодування витрат на відрядження (воно передбачене лише у 8 з 30 (27%) досліджених управлінь). Майже у половині досліджених управлінь був лише один соціальний інспектор. У середньому по Україні місячний фонд оплати праці на одного соціального інспектора становить 3149 грн. Соціальні інспектори скаржаться на низькі зарплати та зауважують, що спеціалісти, які виконують подібні функції в інших організаціях (Пенсійному фонді або ДФС), отримують удвічі більше. Таким чином, важко знайти людину на вакантне місце соціального інспектора, яка задовольняла б існуючі вимоги щодо досвіду та кваліфікації. Низькі зарплати підвищують ризик корупції.

"Якщо об'єктивно підсумовувати головні висновки з даного дослідження, то, за великим рахунком, інспектування скоріше немає, воно атрофоване та інертне і виконує свої функції лише номінально. Враховуючи зростаючі з кожним роком соціальні видатки бюджету, така ситуація не є прийнятною", - зазначає Вігірінський.

Більше читайте у статті "Соціальний інспектор: благодійник або інквізитор" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".