На Тернопільщині відзначили столітню річницю бою Українських Січових стрільців під Конюхами

2 липня біля села Конюхи на Тернопіллі керівники області, духовенство відкрили монумент Українським Січовим стрільцям, які сто років тому стримували наступ російських військ і полягли в нерівному бою з ворогом.

– Трагедія бою під Конюхами – це класичний урок того, що у 1917-1920 роках українські політики не змогли об'єднатися довкола розбудови держави, - зазначив у виступі з нагоди відкриття монументу на могилі січових стрільців голова Тернопільської облдержадміністрації Степан Барна. – Бо були ілюзії, що побудувати українську державу можна на соціалістичних ідеях і без української армії. Це – класичний урок, що ми маємо розраховувати на себе і на відроджену українську армію, яка успішно воює на Сході України. Місце бою має стати місцем виховання нашої молоді у патріотичному дусі. В наступні роки тут будуть відбуватися молодіжні вишкільні табори, присвячені бою під Конюхами і славі Українських Січових стрільців.

Доктор історичних наук, професор Тернопільського національного економічного університету Микола Лазарович в інтерв'ю журналістам так окреслив політичні події, які передували трагічному бою Українських січових стрільців сто років тому:

– Лютнева революція в Росії, яка призвела до повалення царизму, оголошення в листопаді 1916 року австрійським цісарем Францом-Йосифом наміру утворити на території Галичини Польську державу, утворення у березні 1917-го Центральної Ради і початок формування українського війська – все наштовхнуло керівництво Легіону УСС на думку, чи не варто розформувати військове формування і перейти до інших методів боротьби за українську справу. Але у травні 1917-го року на таємній нараді старшин перемогла думка, що Легіон УСС таки потрібно зберегти.

Тимчасовий уряд виступав за війну Росії до переможного кінця. Для того військовий міністр Олексій Керенський підготував потужний наступ російських військ на Південно - Західному фронті. І ось 29 червня 1917 року 520 російських артбатарей трощили оборону австрійських військ в Галичині - від села Бишок до міста Зборова (нині – Тернопільщина) протягом 48 годин. А 1 липня почалася так звана офензива Керенського. Російські підрозділи прорвали оборону австрійців і вийшли на позиції полку січових стрільців, зайнятих на околиці села Конюхи.

– Першу лінію оборони, яку займала 4 сотня січових стрільців, було знищено, – розповів місцевий краєзнавець Йосип Мартинюк. – Легіон УССів чинив опір, проте поніс втрати на другій і третій лінії оборони. Багато січових стрільців під вогнем ворога були засипані в землянках і криївках, які знаходилися в урочищі Звіринець на околиці Конюхів. Російські війська вийшли на простір і готувалися до контрнаступу на запасні позиції стрільців, намагалися прорвати оборону, але їм це не вдалося. Із 952 стрільців дивом вийшли з бою 144 стрільці, включаючи обоз, мінометну сотню і сотню скорострілів. А ті стрільці, які потрапили в російський полон, а потім повернулися, стали основою Осадного корпусу січових стрільців під командуванням полковника Євгена Коновальця.

2 липня 1917-го на допомогу УССам підійшла Гуцульська сотня із 300 стрільців. І вже разом 444 стрільці з 9 старшинами при підтримці артилерійського вогню відбили свої позиції. Потім січові стрільці відійшли під село Куропатники, а вже 6 липня завдали поразки російській армії під Козовою.

- Бій під Конюхами можна вважати як поразкою, так і перемогою січових стрільців, - каже історик Йосип Мартинюк, - Адже російські війська, які переважали січових стрільців у живій силі як мінімум удвічі, не змогли досягти того успіху, на який вони розраховували. Цей бій можна порівняти з боями на горі Маківці 1915-го і, особливо, на горі Лисоні 1916-го, коли січові стрільці зупинили російську армію, яка мала намір прорватися на Львів і в Карпати.

Більшого розголосу пам'ятній події надали фестиваль стрілецької та повстанської пісні "На хвилях Корси", наукова конференція, випуск і погашення художнього конверта і листівки.

Цього ж дня, 2 липня, у селі Калинівка поблизу міста Зборова відбулося вшанування пам'яті чеських і словацьких легіонерів, які сто років тому воювали у складі Чехословацької стрілецької бригади на боці російської армії проти австрійців. У бою під Зборовом цей підрозділ втратив майже третину свого особового складу – загинуло і померло від ран 202 воїни, 32 пропало безвісти, а 1000 осіб отримали поранення. Керівники обох палат чеського парламенту, генштабу чеської армії, дипломати Чехії і Словаччини, представники ветеранських організацій, які прибули на церемонію вшанування пам'яті полеглих співвітчизників, відзначали вагому роль цієї бригади у створенні армії молодої Чехо-Словацької держави. Офіційні особи Чехії і Словаччини, зокрема, голова Палати депутатів чеського парламенту Ян Гамачек, запевнили учасників урочистості, що нині,що через сто років, які минули від тих кривавих подій, влада цих країн підтримує територіальну цілісність України і прагнення України до євроінтеграції.