У 2017 і 2018 роках на переозброєння виділялося близько 18 млрд грн на рік, стільки ж заплановано і на 2019 р. Це приблизно 670-640 млн дол. Прості математичні підрахунки говорять про те, що якщо Україна і далі буде фінансувати переозброєння на рівні цього року, то навіть протягом майбутніх п'яти років їй практично неможливо розраховувати на реалістичну зміну збройного потенціалу за основними категоріями зброї, і ми будемо перебувати у стані, коли держава буде залишатися вразливою мішенню для Росії ще, щонайменше, п'ять років.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР). У той же час, на його думку, професійні ЗСУ повинні відрізнятися якраз наявністю і здатністю використовувати високотехнологічну зброю стримування, застосування багатопрофільних підрозділів спецназу і інших асиметричних форм ведення війни - інформаційних, комп'ютерних, розвідувальних, диверсійних тощо.
"Для порівняння: Польща, яка має армію вдвічі меншу за чисельністю (123 тис. осіб), витратить в 2018 р. на її розвиток 10 млрд євро, - відзначає експерт. - Навіть будучи під парасолькою НАТО, Польща готується до можливої масштабної війни з РФ куди більш серйозно, ніж воююча Україна. Українці люблять згадувати досвід Швейцарії з чисельністю ЗС 155 тис. чоловік і оборонним бюджетом майже 5 млрд дол. (країни з населенням 7,5 млн чоловік). Але мало хто згадує, що армія країни з населенням у два Києва налічує понад 350 бойових і 120 навчальних літаків, понад 100 бойових вертольотів. Ізраїль, що робить ставки на сильну розвідку, прослуховування, радіоперехоплення, разом з оснащенням сучасним ударним озброєнням в середньому витрачає на ЗС (близько 176 тис. осіб) 14 млрд дол. щорічно".
Детальніше про кроки щодо реального реформування армії читайте в статті Валентина Бадрака "Професійні Збройні сили: міф чи реальність?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".