Автор вказує, що західноєвропейські лікарні нині зосереджені переважно на лікуванні гострих випадків, тоді як лікарні в Україні продовжують виконувати функції соціальної опіки.
"У спеціалізованих відділеннях стаціонарів у нас перебувають пацієнти, які потребують інтенсивної терапії, і ті, хто одужує; хворі, що потребують переважно догляду, і приречені хворі (у термінальній стадії)", – констатує автор.
Поліщук пропонує ряд заходів для підвищення ефективності використання ліжкового фонду.
– зміна правового статусу лікарні;
- впровадження ефективних систем фінансування стаціонарної допомоги;
- проведення структурних перетворень у системі стаціонарної допомоги, орієнтованих на підвищення функціональності використання ліжкового фонду й формування оптимальної територіальної мережі стаціонарних закладів.
- поліпшення інтеграції між стаціонарами, первинною медичною і соціальною допомогою.
"Лікарні інтенсивного лікування для хворих з гострими станами повинні стати основним типом закладів у реформованій системі стаціонарної допомоги. Стаціонарна допомога у лікарнях інтенсивного лікування є найдорожчою, оскільки в цих закладах концентрується складне діагностичне та лікувальне обладнання, що використовуються інтенсивні технології, забезпечується цілодобовий медичний догляд. Це добре обладнані лікарні переважно загального профілю, які надають інтегрований пакет медичних послуг", – підсумовує автор.
Детальніше про проблеми сфери охорони здоров'я і медичної реформи в Україні читайте у статті Миколи Поліщука "Закони для лікування" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".