Найслабшою частиною юридичної конструкції драконівських коронавірусних обмежень було те, що ані Конституція, ані закони не наділяють уряд повноваженнями обмежувати права під час карантину в таких обсягах, які рівноцінні запровадженню надзвичайного стану.
«Конституція передбачає складну схему початку дії цього стану: ініціює його своїм указом президент, а вводить у дію – Верховна Рада, причому не на довше, ніж на місяць. Кабмін же діяв на підставі положення Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яке наділяє уряд повноваженням встановлювати карантинно-обмежувальні заходи, та Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», який, узагалі, не містить жодної конкретизації можливого обсягу обмежень», - пишуть для ZN.UA юристи Михайло Каменєв і Степан Золотар.
На думку експертів, таке законодавче регулювання явно суперечить принципові юридичної визначеності як складової верховенства права: «якісний» закон має містити зрозумілі й чіткі формулювання, які даватимуть громадянам належне уявлення стосовно обставин і умов, за яких держоргани уповноважені втручатися в їхні права.
Одним із наслідків обраної схеми запровадження карантинних обмежень згодом стала втрата легітимності урядовими рішеннями, - Луцька та Тернопільська міськради днями відмовились визнавати нові правила карантину (раніше обидва міста опинились в «червоній зоні» із найжорсткішими обмеженнями - ред.), обґрунтовуючи це, зокрема, сумнівним статусом Державної комісії з питань ТЕБ і НС та її рішень.
В умовах паніки початку весни цей аргумент не дуже звучав, тепер же він цілком доречний, пояснюють експерти.
«На Печерських пагорбах варто задуматись, бо очікувана «друга хвиля» епідемії може призвести до катастрофи, якщо обмеження не матимуть під собою міцного юридичного підґрунтя. Самим лише примусом із боку поліції справу не вирішити, адже суди майже у 90% випадків відмовляють у притягненні до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину», - зазначають автори.
Докладніше про проблему юридизації карантинних обмежень в Україні читайте у статті Михайла Каменєва і Степана Золотаря «Судді на захисті прав людини… і своїх зарплат».