Як отримати другий паспорт. Множинне громадянство — правда чи фейк?

Ідея президента Володимира Зеленського щодо множинного громадянства вигулькнула три роки тому — 1 грудня 2021-го. Наступного дня президент вніс до ВР законопроєкт №6368, який напередодні був визначений як невідкладний, проте й донині припадає пилом десь у шухлядах ВР. Мотивація була гарна — повернути 65 мільйонів українців, розвіяних вітрами історії по всьому світу, на рідну землю, але при тверезому підході виглядала фантастичною.

Реінкарнація ідеї «багатьох паспортів», про яку оголосив у День соборності України Володимир Зеленський уже цього року, знову викликала неабиякий резонанс у суспільстві. Зокрема тому, що сьогодні 6 357 100 українських біженців перебувають за кордоном і, ймовірно, перед багатьма з них стоїть питання: як отримати нове громадянство, але й не втратити українського?

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

З’явився текст законопроєкту про множинне громадянство: що ним передбачено

Що стоїть на заваді?

Йой, як гарно жилося б владі, якби на заваді їй не ставала Конституція. В нашому випадку нею в Україні встановлено єдине громадянство. Конституційний суд скоро вже рік як вивчає, але так і не виніс тлумачення цього поняття, тому політики й депутати виробляють усілякі екзерсиси на цю тему. Найрозповсюдженіший із них — громадянство єдине тому, що не може бути громадянства Житомирської чи Закарпатської області. Цей глибокодумний висновок зафіксовано навіть у чинному законі «Про громадянство»: «Принцип єдиного громадянства… виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України» (частина 1 статті 2).

Однак така ситуація не влаштовує багатьох ну дуже поважних людей, які набули громадянства інших країн лише їм відомими шляхами. Мабуть, найрезонанснішим був випадок із губернатором Дніпропетровської області зразка 2014 року, який привселюдно заявив, що в нього… три іноземні паспорти. Й центральна влада мовчки проковтнула цей демарш (щоб не сказати ляпас) — тоді вся країна висіла на волосині…

Тут слід пояснити, що законодавець досить завбачливо та винахідливо «розрулив» цю ситуацію. В тій-таки статті 2 встановлено: «Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України». Простою мовою це означає, що держава робить вигляд, буцімто не бачить у людини другого паспорту. Або бачить, але тільки в тих, кого бажано витіснити з країни, як було зі справою Корбана. Може, це й правильно, але рано чи пізно (а ми віримо в нашу перемогу) перед владою постане питання: що робити з колишніми українськими громадянами, які отримали російські паспорти?

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Закон про множинне громадянство не дозволить обійти заборону на виїзд військовозобов'язаних — Кулеба

Чи перебували ви чи ваші родичі на окупованих територіях у 1941–1945 роках?

Ви, мабуть, не знаєте, але за радянських часів це питання стояло в усіх анкетах, які заповнювали громадяни СРСР аж до середини 1950-х років. Тобто ці люди апріорі були під підозрою радянської влади як колаборанти та зрадники. Слід зазначити, що й у повсякденному житті на них дивилися скоса, аж поки Микита Хрущов у якійсь промові (за точність не поручуся) визнав цю категорію теж «нашими радянськими людьми».

Важко та й, може, не на часі сьогодні, під час щоденних масованих обстрілів і ракетно-дронових атак, виносити на обговорення питання про ставлення до людей, які отримали російські паспорти на окупованих територіях, але треба. Адже ці люди також дивляться в бік вільної України й думають, як їх зустріне батьківщина після звільнення. Тим паче, що ворожа пропаганда працює, запевняє, що в них тепер «новая родіна», а стара їх «кінула», тому нинішня влада в особі президента та ВР має дати чіткий сигнал українцям на захоплених територіях: усі, хто отримав ненависні паспорти під тиском, аби знайти роботу й узагалі вижити, залишаються українськими громадянами.

На жаль, цього меседжу ні в чинному законі «Про громадянство», ні в старому законопроєкті президента №6368 2021 року, ні в новому №10425 2024 року немає. Адже завдання, яке голосно анонсує влада й повторюють ЗМІ, геть інше — щоб етнічні українці всього світу стали українськими громадянами. Й закон (нібито) відкриває їм шлях до цього — множинне громадянство.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У Росії почали приймати заяви про відмову від громадянства України

Списаний диктант

Запропонований законопроєкт викладає нову редакцію ЗУ «Про громадянство», яка нічого принципово нового не несе. Певним чином добре, що невідомі автори не подали порівняльної таблиці, тоді б «списування» зі старого закону стало очевидним для всіх.

Та якщо 2021 року публічні заклики до іноземних українців повернутися на історичну батьківщину ще так-сяк можна було зрозуміти (ми навіть бачили по телевізору такі приклади), то закликати людей покинути мирні домівки та їхати жити в країну, де йде війна, де ракети та дрони дістають до кожного міста й села, навіть не наївно, — це, м’яко кажучи, недолуго. Ще й на тлі проваленої урядом реалізації Стратегії щодо ВПО та багаторазового скорочення їм виплат, зокрема й на оренду житла. Про аморальні заклики агентів Банкової до країн, де знайшли притулок мільйони українських жінок і дітей, зменшити їм соціальну допомогу, себто виштовхувати їх назад у війну, я просто промовчу…

І називати «Проєкт Закону про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України» законопроєктом «про множинне громадянство» — це також, перепрошую, відверте введення в оману. Аби переконатися в цьому, достатньо прочитати Основні положення проєкту акта з пояснювальної записки (наводжу їх із незначними лакунами):

1) визначаються держави, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку, а також особливості набуття громадянства України деякими категоріями осіб (це 30 країн Європи, Японія, Канада та США. Чому в списку нема Бразилії, Молдови, Казахстану чи Аргентини, в кожній із яких живе від 300 до 600 тисяч етнічних українців, — незрозуміло. — О.С.);

2) визначаються категорії осіб, які подаватимуть зобов’язання припинити іноземне громадянство для набуття громадянства України;

3) запроваджується декларація про визнання себе громадянином України — документ, у якому іноземець… при поданні заяви про набуття громадянства України… засвідчує, що в разі набуття громадянства України у правових відносинах з Україною особа визнає себе лише громадянином України;

4) актуалізуються категорії осіб, які не можуть набути громадянство України (яка засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину […];

5) переглядаються підстави для втрати громадянства України, зокрема передбачається, що такими підставами є:

а) добровільне набуття громадянином України громадянства держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або громадянства (підданства) іншої держави, яка не визначена як держава, громадяни (піддані) якої набувають громадянство України у спрощеному порядку… або невиконання зобов’язання, взятого особою в зобов’язанні припинити іноземне громадянство...[…] г) встановлення факту проходження особою військової служби за контрактом у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором […] д) участь у збройній агресії проти України у складі збройних формувань держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом.

6) уточнюються повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства;

7) урегульовується питання можливості подання паспортного документа, строк дії якого закінчився, іноземцями та особами без громадянства, які в установленому законом порядку проходять/проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Національній гвардії України […]

8) унормовується питання щодо правового статусу перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, які були залучені до захисту України, зокрема, у складі сил територіальної оборони або добровольчих формувань територіальної громади».

В цих положеннях нема й натяку на «множинність», навпаки — акцентуються новели, якими особи, котрі хочуть набути українського громадянства, зобов’язуються припинити інше громадянство. Також ні я, ні пошуковик Word не знайшов у тексті законопроєкту слів «множинне» чи «подвійне».

Велике питання є щодо «спрощеного порядку» набуття громадянства. У законопроєкті наведено лише перелік країн, для яких він діє, але сам такий порядок не встановлено. З іншого боку, постає питання щодо громадян інших країн — росіян, білорусів, казахів за паспортом, країн колишнього СРСР (зокрема авторитарних), які через власні переконання хочуть залишити свою країну, які вже втекли з неї, приміром, до Грузії, та які можуть мати українське етнічне походження, — ми що, забороняємо їм переїхати до України? А ще можна згадати сім’ї, де один із подружжя донедавна був громадянином України й хоче повернутися разом із сім’єю. А що пропонує законопроєкт — замість збирати цих українців і симпатиків України, фактично встановлює заборону на прийняття в громадянство?

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Мобілізація в Україні: чи можуть позбавити громадянства чоловіків, які виїхали за кордон

Аплодисменти понад усе

Сумний висновок. На жаль, студія «Квартал 95» залишається такою навіть у офісі президента. Будь-яку буденну державну роботу дійові особи та виконавці намагаються перетворити на виставу. В такий спосіб необхідні технічні зміни до законів (в умовах війни) стають основою сценарію для п’єси одного актора. Натомість нагальне завдання — залучити етнічних українців усього світу до допомоги Україні — залишається за лаштунками, ніби його й нема.