До тепер більшість західних урядів офіційно уникали публічного тролінгу і відкритої хитрості, які росіяни використовують повсякчас. Замість того, щоб продукувати свою дезінформацію для протидії ворожій дезінформації, більшість західних журналістів посилено вхопилися за факти, вважаючи, що у все більш нестабільному світі їм потрібно якомога ближче триматися до правди.
"Але тепер спецслужби України порушили це табу і виступили з власним масивним тролінгом. Саме такий вигляд і має контрдезінформація в дусі око за око", - пише Епплбаум.
Вона нагадує, що кілька днів тому з'явилися жахливі новини про те, що антипутінський російський журналіст Аркадій Бабченко, який живе у Києві, був убитий у власній квартирі. Його друзі впали в жалобу, некрологи були опубліковані, готувалися пам'ятні таблички тощо. Іноземні дипломати висловили занепокоєння і злість. Звісно, російські ЗМІ вийступили із заготовленими матеріалами з критикою "хаосу" в Україні і "провальності" української влади. Напруга серед українських журналістів була справжньою, а знервованість - заразною.
"Коли я говорила людям на початку тижня, що збираюся в Київ, мені присилали короткі повідомлення із застереженнями: "Будь обережна"", - пише американська публіцистка.
У середу ввечері СБУ перевернула ситуацію з ніг на голову. На прес-конференції було оголошено, що Бабченко виявляється не мертвий. Його вбивство було інценоване з метою схопити найманого вбивцю, якому заплатили 40 тисяч доларів і який збирався вбити ще низку інших людей. Бабченко зайшов у кімнату. Люди раділи. Представники СБУ зловтішалися: вони сказали, що зімітували вбивство, щоб зловити посередника, який заплатив кіллеру.
"На додачу, звісно, вони нарешті виставили росіян дурнями, а себе - розумниками. "Який хаос? Хто тут провальний тепер?". Вони переконали світ, що Бабченко мертвий, створили ефект несподіванки, зловили вбивцю. Оскільки служби безпеки під прямим контролем президента України, це може допомогти йому у передвиборчій кампанії. Не виключено, що цьому теж суть", - пише Епплбаум.
Але по своїй суті ця операція СБУ має багато спільного з тими, які влаштовує Росія, чи навіть зі старими операціями в дусі СРСР, що українська влада може визнати. Тому що це приклад класичного підходу, коли ціль виправдовує засоби. Мета була хороша - упіймати кіллера. Але засоби - фіктивна смерть і репортажі - ще білше понизить і без того мікроскопічну довіру українців до свого уряду і ЗМІ.
"Ніхто не подумав про побічну шкоду, ніхто не поцікавився, чи повірить хтось спецслужбам наступного разу, коли вони оголосять, що журналіст помер. В країні, де журналістів дійсно вбивали, не відомо, чи хтось буде вірити журналістам, не кажучи вже про Бабченка. Не відомо, чи іноземні дипломати, які кинулися співчувати і робити публічні заяви, пробачать українському уряду", - зауважує американська публіцистка.
Ніхто досі не пояснив, чому не знайшлося менш складного і менш шкідливого способу піймати злочинця. Зрештою, інші ж країни ловлять вбивць без підставних вбивств відомих людей, які стали причиною непідробної скорботи всередині країни і за її межами.
Історія все ще не завершена. Історія про найманого вбивцю, деталі замаху, реація української громадськості все ще не відомі. Але в ході процесу заповнення прогалин варто бути уважним, тому що це чудовий приклад для вивчення. Адже якщо країна хоче тролити росіян їхніми ж методами, це саме те, що треба робити. І ціна такої поведінки дуже висока.
Як повідомлялося, ввечері 29 травня офіційні особи повідомили про те, що журналіста Аркадія Бабченко застрелили в Києві.
Наступного дня керівництво ГПУ І СБУ повідомило, що "вбивство" Бабченка було інсценовано в рамках спецоперації з виявлення замовників і організаторів цього злочину. За даними слідства, російські спецслужби замовили вбивство журналіста, організатором і виконавцями виступили громадяни України. 30 травня оперативники СБУ затримали в Києві ймовірного організатора замаху на Бабченка.
Детальніше про спецоперацію СБУ читайте в матеріалі DT.UA "Інсценування вбивства журналіста Бабченка: як це було".