Гріх України - це гріх невір'я. У тому числі й невір'я в себе, у свою країну, у своїх ближніх. Певна річ, зрозуміло, звідки цей гріх береться, принаймні частково. З історії. Зі столітнього небуття. Зі зрад політиків - від помісних князьків до Яреми Вишневецького, від Василя Кочубея до політиків новітньої епохи. З Голодомору. З розграбування країни в останні десятиліття. З відсутності моральних авторитетів та орієнтирів.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Олександр Щерба. Але, на його думку, в першу чергу гріх береться з індивідуальних щоденних рішень кожного з нас.
"З мовчання, заздрості, егоїзму, жадібності. Пам'ятаймо про це, відкриваючи нову сторінку української історії. Відштовхуючись від зла зовнішнього, російського, - відштовхуймося й від зла внутрішнього, українського - рідного, теплого й пахучого", - зазначає автор.
Детальніше про пошук шляхів цивілізації читайте у статті Олександра Щерби "Україна, церква і світ після правди" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".