Під час українського Майдану, коли громадянське суспільство народжувалося і проходило ініціацію, перетворюючись на суб'єкт, сумірний зі суб'єктністю держави, воно і церква отримали можливість уважно розглянути один одного. Зазвичай в процесі подібних революцій громадянське суспільство і церква знаходяться по різні сторони барикад. Однак тут вони опинилися по один бік, пише професор університету Лойола Мерімаунт (Лос-Анджелес), архімандрит Кирило Говорун у своєму матеріалі для DT.UA.
За його словами, саме це зумовило таку несподівано сильну підтримку української церковної автокефалії з боку суспільства.
"Тому з таким незвичним, як для європейської країни, ентузіазмом досить секулярне громадянське суспільство підтримало, здавалося б, внутрішньоцерковну історію з томосом і автокефалією. Воно старанно вчило ці нові слова і досі намагається навчитися читати між рядків візантійської риторики, якою, як пташиною мовою, користуються православні церкви у тривалому марафоні визнання Православної церкви України. Це все добре, оскільки дозволяє у найближчому майбутньому уникнути конфлікту між церквою і українським громадянським суспільством, яке секулярно часто виникало у західних суспільствах в процесі становлення там демократії. Ці суспільства зараз намагаються впоратися з наслідками тих конфліктів, долучаючись до таких концепцій як пост-секуляризм, а Україні сам Майдан допоміг уникнути негативних наслідків тотальної секуляризації", – пише автор.
Докладніше про проблематику постмайданних відносин держави, суспільства і церкви, а також про те, як повинні були б виглядати ці відносини читайте в матеріалі архімандрита Кирила Говоруна "Трикутник рівноваги" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".