В Україні критична ситуація із захистом прав дітей-експерт

Невизначеність соціальних служб у зв’язку з новим адміністративно-територіальним устроєм вкрай негативно впливає на своєчасну і належну оцінку умов, в яких перебувають маленькі українці, вважає представниця Уповноваженої Верховної Ради з питань дотримання прав дитини Аксана Філіпішина.

“Наразі за звітами Мінсоцполітики ми бачимо позитивну динаміку ситуації по створенню в Україні служб у справах дітей, - розповідає вона. - На сьогодні  створено 885. На початок 2020 року їх було трохи понад 200. Але 885 створених служб не дорівнює фактично укомплектованим. Десь вони тільки юридично, на папері створені. Десь тільки оголошуються конкурси на зайняття вакантних посад. Зараз ми збираємо дані, розсилаємо запит з 5-6 великими таблицями на всі обласні держадміністрації, аби виявити фактичну ситуацію в регіонах станом на 1 квартал. На кінець року зробимо аналогічний зріз, щоб подивитись, приступили до виконання обов’язків із захисту прав дитини територіальні громади чи ні. Але ми й так вже напевно знаємо, що фактично ситуація надзвичайно складна.

Наприклад, два тижні тому ми здійснювали моніторинговий візит до Боярської територіальної громади на предмет забезпечення прав дітей. Так, службу у справах дітей утворено не як юридичну особу, а в складі виконавчого комітету. Там достатня кількість людей на наявну кількість дитячого населення. Однак всі люди без винятку є новими в системі. В службі у справах дітей немає жодної людини, яка б мала досвід роботи та компетенцію, дотичну до захисту прав дітей. Тобто ці люди — чисті аркуші паперу. І моніторинговий візит з метою перевірки дотримання прав дітей перетворився по суті на тренінг для людей, які мають захищати права дітей.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Представниця Уповноваженого ВР розповіла про стан справи Арсенія Невгодовського

Справи тільки приймаються. Наприклад, Києво-Святошинська служба завершує свою роботу в ліквідованій адміністрації, але на момент моніторингу в них не було жодного запиту ні від Фастівської, ні від Бучанської новоутворених адміністрацій стосовно передачі справ.

Сьогодні питання створення прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, питання усиновлення законодавчо закріплені на рівні районів. Райони укрупнилися. На рівень територіальних громад ці питання урядом ще не перенесені. На мій погляд, розвиток сімейних форм виховання під величезною загрозою. Утворився вакуум. Крім того, що не передали базу даних або передали формально, далеко не всі служби отримали ключі доступу до ЄІАС “Діти”. Люди — кандидати у батьки-вихователі прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу — тепер віддалилися втричі від тих місць, куди мають звертатися з тим, щоб реалізувати своє право взяти дитину на виховання в сім’ю. Так само від можливості реалізувати своє право на сім’ю віддалилися діти. Районів в Україні стало втричі менше. Відстань в 150 кілометрів, яку потрібно подолати від населеного пункту до райцентру, в деяких випадках є непосильною для людей як через часові, так і матеріальні затрати.

Крім того, це ще й питання доїзду соціальних служб до сімей, які знаходяться в складних життєвих обставинах; безпосередньо до дітей, над якими може відбуватися насильство й інші несприятливі обставини, пов’язані з недоглядом. У служб у справах дітей транспорту немає. Це ненормально. Коли ми говоримо, що в тому чи іншому населеному пункті трапляється біда з дитиною, всі звинувачують соціальні служби, але ніхто не обговорює їх спроможності.

Мінсоцполітики, на жаль, досі не визначилось з тим, що має бути чітко розмежовано в Законі “Про місцеве самоврядування” як делеговані та власні повноваження органів місцевого самоврядування. За власні повноваження сплачує сама громада, і це виключно її відповідальність. Якщо ми говоримо про делеговані повноваження, то тоді держава з держбюджету має компенсувати громаді витрати, які вона несе у зв’язку із забезпеченням захисту прав дитини. Знову ж таки хочу привернути увагу до того, що в  Конституції України задекларовано: захищати й забезпечувати права дітей має держава. І коли держава розуміє, що державна політика не може бути забезпечена виключно коштом органів місцевого самоврядування, то має спрямовуватись субвенція. У захисті прав дітей, на наш погляд, так само має бути використано такий підхід. Громади самотужки не в змозі повною мірою надати весь комплекс послуг, що має забезпечити зростання дітей в небезпеці, добробуті та належних умовах”.

Раніше президент України Володимир Зеленський підписав закон, який передбачає покарання за сексуальне насилля та експлуатацію над дітьми. Як повідомили у пресслужбі глави держави, він передбачає впровадження в українське законодавство Ланцаротської Конвенції. 

Цей закон закріплює в законодавстві поняття "дитяча порнографія". За її одержання тепер будуть загрожувати санкції у вигляді арешту від 3 до 6 місяців, обмеження або позбавлення волі до 3 років, за виготовлення і розповсюдження — від 8 до 12 років, у разі повторення злочину чи скоєння його групою осіб — до 15 років вʼязниці.