Через законопроєкт "Про працю" профспілки бояться втратити свої позиції регулятора трудових відносин — експерт

У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 2708 "Про працю", у якому йдеться про доцільність розробки нового закону про діяльність профспілок, що повинні стати сучасними європейськими організаціями та справді дбати про інтереси працівників. Однак керівники українських профспілок сприйняли це як особистий виклик, адже проєкт закону у певній мірі посуває звичну і монопольну роль у трудовому процесі профспілок, які звикли не стільки захищати працівників, скільки нав'язувати свою волю роботодавцям, пише у своїй статті для ZN.UA Петро Петриченко. Законопроєкт потрапив під тиск профспілкового остраху втратити свої позиції регулятора трудових відносин.

Автор зазначає, що Кодекс законів про працю 1971 року вже безнадійно застарів та став перепоною для створення робочих місць, а головне – інвестиційної привабливості та економічного зростання. Однак базова складова стратегії економічного розвитку багато в чому ґрунтується на внутрішніх та зовнішніх фінансових вкладеннях.

Для вирішення проблеми в парламенті й зареєстрували проєкт закону "Про працю", акцент в якому зроблено на пряму угоду між сторонами, тобто на індивідуальні трудові договори між найманим робітником та працедавцем.

За словами експерта, за роки незалежності України з лав Федерації профспілок, яке по суті було монопольним профспілковим об'єднанням, вийшло понад 18 мільйонів осіб. Однак сьогодні профспілковий рух нараховує близько 5-6 мільйонів осіб, хоча ще десять років тому їх було понад 15 мільйонів.

"Зміни – це нормальне явище, яке підпало під тиск профспілкового остраху втратити свої позиції регулятора трудових відносин. Перш за все, це - закон про працю між конкретним роботодавцем і конкретним робітником", - зазначає експерт.

За його словами, цей закон не про розширення чи нове закріплення повноважень профспілок або третіх сторін, які також опікуватимуться своїми корпоративним правами. У центрі таких відносин мають бути інтереси працівника, його право на працю, на отримання винагороди за неї, а також форми та терміни праці. Все це складає добровільну домовленість між конкретними особами: з одного боку – тієї, яка створює певне робоче місце, вкладає в нього кошти, з іншого - тієї, яка бажає працювати на цьому робочому місці, пише автор.

Трудові відносини регулюються трудовим договором, який має конкретний зміст та умови таких відносин не лише на стадії укладання, а й на стадії їх розірвання (примусового чи добровільного). Також у договорі мають бути прописані й інші нюанси трудових відносин. При цьому письмову форму таких договорів зможе перевірити будь-хто.

"Трудовий договір зачіпає інтереси лише двох сторін, і тут не може бути посередників. Інша справа -- коли відбуваються порушення, то кожна зі сторін може звернутися, скажімо, в суд чи правозахисну організацію, якою може стати будь-яка юридична фірма, громадська організація, адвокатська контора чи, скажімо, профспілка, якщо цього забажає сам працівник чи роботодавець", - зазначає автор.

Працівник та його особистість – це первинне, а вже все інше, в тому числі, і профспілка - на другому місці. Щоб зацікавити працівника у своїх послугах, профспілці потрібно бути надактивною, професійною та корисною для людини, бути ефективною в частині захисту її прав та інтересів, пише експерт.

Детальніше читайте у статті Петра Петриченка "Антизахист: чому профспілки проти змін до трудового законодавства" для ZN.UA.