Експерт називає основну причину непублічного опору медреформі

Підвищення зарплат лікарям і медсестрам не вирішить проблем системи охорони здоров'я в Україні. Адже саме "тіньові" кошти є основною непублічною причиною опору реформі охорони здоров'я, пише у своїй статті для ZN.UA генеральній директор клініки "Оберіг" Віктор Рибчук.

"Тільки з власної кишені пацієнти України, за даними "Моріон", в 2019 році витратили 86 млрд грн на купівлю лікарських засобів і виробів медичного призначення. А ще ж є добровільне медичне страхування, приватна медицина. Сукупно фінансування становить 8-9% від ВВП, і це без урахування того, що сплачують пацієнти приватно лікарям та медичним сестрам. У рік, за різними оцінками, ця сума досягає 50-55 млрд грн "тіньових" коштів", - зазначає автор.

При офіційній заробітній платі, яка мінімум у три-чотири рази в приватних лікарнях вища порівняно з комунальними, черга з лікарів і медсестер на працевлаштування у приватні клініки відсутня. Тому очікування, що підвищення заробітної плати на 50% вирішить проблеми галузі, марні.

Рибчук згадує: деякі висококласні фахівці з державних лікарень кривою усмішкою зустрічали пропозицію заробітної плати в 60 тисяч гривень і більше. Адже пацієнти розплачуються з ними десятками тисяч гривень або тисячами доларів, а фахівці нічого не сплачують: ані податки, ані за оренду, тепло, електрику, обладнання та лікарські засоби – за них це робить держава.

"Саме "тіньові" кошти і є основною непублічною причиною опору реформі охорони здоров'я, а публічними виступають досить велика кількість прорахунків "реформаторів"", - додає він.

Для медичних працівників, що зберегли вірність клятві Гіппократа, обіцяне зростання зарплати – вагомий чинник, вважає Рибчук. Але їх в Україні залишилося не так вже й багато.

Медикам треба годувати сім'ї, підвищувати професійний рівень. Тільки плата за реєстрацію участі в Європейському конгресі сягає 200 і більше євро, а ще переліт, проживання в готелі: "І хтось вірить, що це можливо при 8-12 тис грн заробітної плати лікаря, навіть якщо її підвищити, за задумом міністра, на 50%?".

Експерт скептично оцінює обіцянку нового керівництва МОЗ "довести фінансування на СОЗ до 5-6 % від ВВП". Адже фінансування української системи охорони здоров'я на рівні 3% не можна порівнювати із сукупним фінансуванням (тобто з різних джерел) в інших країнах. За даними Європейської обсерваторії ВООЗ, сукупні витрати на охорону здоров'я в Україні сягають 8-9% від ВВП в різні роки.

"Наявний фінансовий ресурс системи охорони здоров'я значний, і ефективне його використання має бути головним завданням МОЗ" - наголошує експерт.

Він пропонує відмовитися від "розмазування" коштів на гарантовані державою медичні послуги, адже цього "масла" не помічають ані лікар, ані пацієнт. І, нарешті, почати чесно говорити про необхідність співоплати пацієнтами медичних послуг.

""Тіньові" кошти, незнайомі з касовим апаратом, щомісяця тихенько розходяться по різних кабінетах. Без впровадження офіційної, через касу, співоплати ми консервуємо стан сьогоднішньої медицини. Виділення додаткових 5-10 млрд грн ситуацію в охороні здоров'я не змінить. Треба говорити чесно і відверто, що і в країнах, які витрачають по кілька тисяч доларів на рік на одного пацієнта, співоплата існує", - вважає Рибчук.

В Україні вона теж є і стосується всіх без винятку медичних послуг, навіть при ургентних операціях. Але в "тіні".

"Або ми залишаємо тіньові обороти державної медицини, або рухаємося до цивілізованої, прозорої і зрозумілої для всіх системи охорони здоров'я. Тому без перегляду Програми медичних гарантій не обійтися", - резюмує автор.

Докладніше про те, чому теорія медичної реформи розійшлася з її реалізацією на практиці, читайте у статті Віктора Рибчука "Відверто про медичну реформу" для ZN.UA.