Діди теж плачуть...

Українська армія це не лише про військових, які обрали цей шлях як вибір життя. Українська армія – це українські (і не тільки) чоловіки, які вибором серця чи обставинами долі стали військовими. Хтось у 20, а хтось під 60. І дід у війську це не зовсім про вік… ZN.UA публікує допис Ярослава Нищика про дідів, які стоять на сторожі нашого спокою

***   ***

Одним з феноменів в ЗСУ, який будуть вивчати військові історики, є діди.

Так, діди. Оті милі сільські та міські чоловіки, віком 55+ років. Не завжди у них є внуки, але не цим визначається статус дід.

Дід це чоловік, що вже бачив життя. Вдома він змучений тяжкою працею, життєвими проблемами, щасливим шлюбом, в якому він боїться дружини.

До потрапляння в армію він віднісся доволі філософськи: «Хех». Коли його садили в бусік ТЦК він не голосив на всю вулицю: «Люди, поможіть, спасіть». Бо він дід, а не клоун.

Потім настає момент, коли дід вдягає піксель. І настає чудо. Здоров'я в нього не додається. Але востаннє він форму носив ще в двадцять років. Форма - це про той час, коли він був молодий, здоровий і подобався жінкам. Увагу жінок він тепер повернув.

Дід робить модельну стрижку, дід приводить до ладу бороду. Дід ніколи не лазить брудний як чмоня. Дід ніколи не відмовляється від виконання завдань. Якщо діди стають на позицію, то її візьмуть тільки якщо діди загинуть, бо дідівське гасло в ЗСУ: «Туди ще дійдем, а назад вже нє - здоров'я не те».

Три діда, яким підкидать на позицію їсти, пити і БК можуть замінити роту контрактників 18-24.

Їсть дід завжди виважено. Не поспішає. Він ніколи не скаже, що якась їжа не смачна. Особливих смакових якостей додають 25 грам. Я не зустрічав жодного діда-аватара. Діди не напиваються. Діди тягнуть 25 грам для здоров’я.

А ще в житті дідів може настати страшний час під час служби. Дід починає ходити сумний. Дід часто вночі плаче в подушку. Він ні з ким не говорить про це, а замполіт не встигає повертатись з подорожей, куди його дід відправляє.

Діду скоро 60 років. Граничний вік перебування на військовій службі. Дід, який не боявся КАБів і fpv, боїться повертатись до своєї милої, з якою прожив в щасливому шлюбі 40 років. Бо то не командир, там і фізичне зауваження можна отримати. Мила не похвалить за те, що дід п'є 25 грам, береже здоров'я.

В діда більш не буде веселих покатушок на здорових машинах, дід не бігатиме посадками і не підганятиме пацанву. Дід більше не пан сержант, він тепер «Микола, йбтм, йди почисть у свиней». Дід  тепер не буде підкочувати з компліментами до кожної операторки, яку він знає по імені, на всіх прифронтових АЗС.

Він тепер не Борода, Кабан, Казанова, Шаман, Оркодав, Череп, Граніт, Звір, Сивий, Холодний, Молодий, Золотий, Любчик, Красавчик.

Він тепер буде знову дід Микола (підставте інше). Тепер молодий побратим не покличе його «Дідусь».  І тоді діди теж плачуть.