День Державного Гімну України: історія свята

10 березня в наші країни відзначають День Державного Гімну України. Це доволі молоде свято, яке було затверджене 7 грудня 2021 року Кабінетом Міністрів України.

Історія свята

Перше публічне виконання пісні «Ще не вмерла України і слава, і воля» відбулось 10 березня 1865 року в Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку. Саму тому ця дата вибрана як День Державного Гімну. На платівку гімн вперше був  записаний у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року у виконанні Модеста Менцинського.

 У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів УНР та ЗУНР. Зокрема, 17 червня 1917 року американське видання «Нью-Йорк таймс» опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України:

15 січня 1992 року музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору та фортепіано) державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення у Конституції України.

А лише 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України». Законопроєктом пропонувалося затвердити як державний гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Президент запропонував змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Гімн – символ українською незалежності, свободи, волелюбності, незламності, віри та надії. Сьогодні він, як Прапор і Герб, об’єднує українців у боротьбі з російським агресором і його впізнають і шанують в усьому світі.