Демократія України наближається до переломного моменту - WP

Президент Росії Володимир Путін веде глобальну ідеологічну війну проти західних ліберальних, демократичних цінностей. Вона триває вже багато років і охоплює простір від країн посусідству з РФ до Західної Європи і США, де він втрутився у президентські вибори в 2016 році. Лінія фрронту цієї ідеологічної війни між "путінізмом" і демократією, однак, пролягає в Україні. Про це на сторінках Washington Post пише колишній посол США в Росії і науковий співробітник Сенфордського університету Майкл МакФол.

Пригадуючи свою нещодавню поїздку в Київ, він пише, що розуміє, чому Україна так боїться Путіна. Ця слов'янська країна з певними спільними з Росією історичними сторінками справді будує демократію.

"Одного дня після ланчу я слухав, як члени парламенту вели запеклу суперечку про плюси і мінуси законопроекту. Такого більше не буває в Росії. Іншого ранку я зустрічався з двома десятками лідерів неурядових організацій, які працюють над боротьбою проти корупції і дезінформації. Українське громадянське суспільство лишається сильним і незалежним. Це сила, яка здатна стримувати державу і формувати результати державної політики. В Росії мало ознак того, що щось таке може відбуватися. Іншого вечора я чув, як кілька українських політиків скаржилися на те, що олігархи володіють телеканалами. Але один окремий олігарх чи держава не контролює при цьому всі ЗМІ. Тому існує певного роду конкуренція і плюралізм, яких більше немає в Росії", - пише Макфол.

Він додає, що в розмовах з українськими урядовцями, бізнесменами і журналістами почув багато різних оцінок щодо економічних і політичних реформ в часи президентства Петра Порошенка. Одні хвалили успіхи в децентралізації, а інші називали їх несуттєвими. Одні вказували на безпрецидентні антикорупційні зусилля, а інші наголошували на повільному прогресі. Хтось хвалив умови МВФ, які стали позитивним стимулом для проведення реформ, а хтось вважав, що фонд таким чином стримує економічне зростання України. Але головне те, що дебати тривають. Різні групи з різними поглядами ведуть обговорення проблем державної політики. В Росії такого теж немає.

Конкуруючі лідери, фракції і партії вже почали доносити свої аргументи до виборців, готуючись до президентських і парламентських виборів наступного року. Найважливіше те, що досі в Україні ніхто не знає, хто ж переможе на виборах, в той час як у нещодавній перемозі Путіна в Росії ніхто навіть не сумнівався.

Вся ця демократична діяльність прямо біля російських кордонів загрожує Путіну і його системі врядування. Якщо українці зможуть змусити свою демократію працювати, вони можуть надихнути росіян, які захочуть того ж. Саме тому Путін цілеспрямовано намагається підірвати досі крихкий український демократичний проект. В останні чотири роки сили Путіна окупували частини території України, вони продовжують вести війну проти Києва на Сході. Росія продовжує чинити сильний економічний тиск на Україну. Спроби пропаганди Кремля зобразити Україну як провальну і корумповану країну не ослабли як всередині української держави, так і на Заході. Московська кампанія з дезінформації створює реальні неприємності для українського громадянського суспільства. Громадські організації хочуть викривати корупцію і помилки уряду, але тим самим певною мірою вони допомагають і наративу Росії.

Наступна велика битва у ційн міжнародній війні ідей почнеться під час президентської кампанії в Україні наступного року. Кремль і його сурогати будуть сіяти розкол в українському суспільстві і підживлювати сумніви в чесності голосування зі значно більшим завзяттям, ніж це було в США у 2016 році. Двозначність у питанні легітимності виборчого процесу може поставити під сумнів і його результати, що може вилитися у вуличні демонстрації, поляризацію і навіть сутички.

"Багато українців говорили мені, що ці вибори будуть найбільш вирішальними і небезпечними в українській пострадянській історії", - пише Макфол.

Путін прагне використати ці вибори, щоб розпалити хаос, безлад і сумніви щодо демократії. США і їхні союзники повинні добиватися протилежного: мирних, легітимних, вільних і чесних виборів.

"Ми не можемо просто стояти осторонь і сподіватися на такий результат. Путін активно просуває свій антидемократичний порядок денний. Тепер ми повинні поглибити нашу участь, і не лише перед вибори, щоб підтримати демократичні справи. Це означає, перш за все, активніше фінансувати проекти проти дезінформації, ініціативи з прозорості кампанії і програми моніторингу всередині України, а також міжнародні моніторингові зусилля ближче до виборів", - радить колишній американський дипломат.

По-друге, G7, з якої Росію вигнали, має публічно оголосити про застосування санкцій проти Москви за російське втручання в українські вибори. По-третє, західні лідери повинні одностайно заявити, що вони не підтримують жодного з кандидатів на цих виборах, а лише прагнуть прозорості процесу. По-четверте, західні демократичні лідери повинні сформулювати новий пакет економічної, військової, політичної допомоги для України одразу після виборів, щоб підтримати наступного демократично обраного президента.

Чесні і вільні президентські вибори позначать важливу віху в українській демократичній консолідації. Саме тому Путін боїться їх. І саме тому демократичний Захід повинен підтимати українські вибори.

В КМІС вважають, що до другого туру президентських виборів можуть пройти шестеро кандидатів. Наразі усі кандидати мають доволі низький рівень підтримки близько 10%. Перед виборами ситуація суттєво зміниться.

Як свідчать дані опитування Соціологічної групи "Рейтинг", проведеного в квітні 2018 року, Як свідчать дані опитування Соціологічної групи "Рейтинг", у президентському рейтингу лідирує Юлія Тимошенко (14,2%). Далі йдуть Анатолій Гриценко (10,9%), Юрій Бойко (9,4%), Петро Порошенко (9,3%), Святослав Вакарчук (9,2%), Володимир Зеленський (8,3%).