Чи обов’язково українським школярам відвідувати місцеві школи за кордоном

Останні дані ООН стверджують, що станом на 23 квітня 2022 року загалом кількість переміщених за кордон становить  майже 5,2 мільйона людей. Половину з переміщених — діти, тобто це 2,5 млн. Частина з них дошкільного віку. Переважна частина шкільного віку. Тому Україна вважає, що наразі за кордоном знаходяться близько 2 млн школярів, розповідає у інтерв’ю ZN.UA освітній омбудсмен Сергій Горбачов.

Українські діти, які втікали від війни в Україні потрапили у переважній більшості до європейських країн, де усі діти, що перебувають на території цих країн, зобов’язані відвідувати школу.

«Дехто з дітей намагаються одночасно навчатися у місцевих школах та дистанційно в українській школі, дехто відвідує суботні та недільні українські школи. Але це подвійне навантаження на дітей, і тому частина з них навчається лише в місцевих школах.  Це велика проблема, яка, на жаль, поки що не усвідомлена і не має вирішення. Бо  насправді ми можемо втратити ціле освітнє покоління, адже  дуже велика частка наших  дітей не має можливості навчатися за українськими програмами.  Вони втрачають можливість навчатися рідною мовою, втрачають зв'язок із батьківщиною і мають великі проблеми, щоб отримати документи про українську освіту», — сказав Горбачов.

Він подякував усім тим, хто надав прихисток українським громадянам, а це здебільшого мами з дітьми. І наголосив, що Україна намагається домовитися про необхідні саме українським школярам зміни у програмах навчання.

«Там інші програми: і за переліком предметів, і за віковим розподілом, і за критеріями оцінювання. Якщо дитина навчається у німецькій, французькій  чи в іншій будь-якій школі, там є предмети, що корелюються з нашими освітніми програмами. Це, наприклад, біологія, математика, хімія, тобто точні науки. Але навіть там є ДУЖЕ суттєві розбіжності у змісті програм, розподілі навчального матеріалу за віковими групами (класами), критеріями оцінювання тощо. А якщо говорити про предмети гуманітарного циклу – історія України, українська мова, українська література, українське мистецтво — то вони просто відсутні як такі», — наголосив освітній омбудсмен.

Окрема проблема —  свідоцтва про освіту.

«Закордонні школи не мають права видавати свідоцтво про базову середню освіту та свідоцтво про повну середню освіту українського зразка. Видавати ці документи можуть Міжнародна українська школа, яка здійснює навчання дітей, що знаходяться за кордоном, та  координує освітній процес у суботніх школах,  та деякі українські суботні школи, з якими Міжнародна українська школа має укладений договір. З переліком таких шкіл ви можете ознайомитися на вебсайті Міжнародної української школи. Школярі також мають право до початку нового навчального року наздогнати освітню програму з певних предметів і пройти річне оцінювання в українській школі», — повідомив Горбачов.

Омбудсмен запропонував особливий механізм навчання для українських дітей.

«Будемо просити, щоб вони надали можливість нашим дітям здобувати освіту за певним спеціальним механізмом. Наприклад, можливою є модель, за якою наші діти щодня відвідують школу у країні перебування, а у певні години, наприклад, з 10 до 12-ї, навчаються дистанційно в українській школі за українськими програмами, з українськими вчителями. Але для цього потрібно, щоб були узгоджені рішення між Міністерством освіти і науки України та міністерствами освіти країн перебування, потрібні міждержавні угоди. Така робота вже триває, але її треба робити набагато швидше і рішуче — і обов’язково інформувати про це суспільство, щоб українські батьки, обираючи за кордоном школу для дитини, добре знали всі важливі умови та наслідки такого рішення», — сказав Горбачов.

Але є й зміни, які потрібно запроваджувати прямо на законодавчому рівні. Наприклад — право дитини не відвідувати школу, якщо вона проходить дистанційно програму нашої школи.

«Так, це дійсно величезна проблема і це також має бути предметом перемовин. Треба домовлятися, щоб за довідкою з української школи або українського органу управління освіти дитина мала право не відвідувати країну школи перебування, оскільки вона навчається за нашою програмою. Але  тут потрібні зміни відповідно до законодавства країн перебування. І тут дуже швидко мають реагувати  Міністерство освіти у співпраці з Міністерством закордонних справ.  Наскільки я знаю  з власного досвіду співпраці з МЗС, наші дипломати налаштовані на це, вони готові це робити, але вони повинні отримати чіткі поради, рекомендації освітніх експертів про те,  як саме це можна зробити. Наразі є у нас невеличка неформальна група фахівців, ми  готуємо певні пропозиції, які я подам як освітній омбудсмен до Кабінету міністрів, до Верховної Ради, до Офісу президента, якщо буде у тому потреба. Також знаю про різні подібні групи фахових експертів, які діють у цьому ж напрямі. Але цю діяльність треба координувати, об’єднувати зусилля, запрошувати до співпраці всіх зацікавлених та фахових людей», — повідомив ZN.UA омбудсмен.

Горбачов застеріг, що влада і суспільство загалом не розуміють наскільки серйозна проблема втрати освітнього покоління.

«Нагальність і небезпека того, що ми просто зараз втрачаємо освітнє покоління українських дітей, наразі не усвідомлена і не присутня у суспільстві як проблема. Звичайно, що у нас є набагато більша загальна небезпека – військова агресія Росії, руйнування країни і загибель наших співгромадян. Але ми маємо усвідомлювати, що наша боротьба — це боротьба за майбутнє України. А наше майбутнє — це наші діти, наша освіта. Ми маємо гарантовано подбати, щоб після перемоги у нас було покоління, яке буде українським, а не німецьким, чеським, польським тощо — до всієї поваги до цих країн і вдячністю за їхню підтримку нашої боротьби», — сказав Горбачов.

«Як освітній омбудсмен, я маю дбати і захищати права не лише дітей, але й вчителів. Якщо будуть розроблені відповідні механізми, українські вчителі за кордоном можуть бути працевлаштовані  для навчання наших дітей в інтеграційних класах  за українськими програмами. Але, на жаль, українські вчителі за кордоном наразі мають дуже великі проблеми із допуском до роботи: бо їх кваліфікацію треба підтверджувати у країні перебування, а це досить тривала та складна процедура. Хоча здоровий глузд підказує, що, якщо український вчитель працює з українськими дітьми за українською програмою, то національне підтвердження у країні перебування йому не потрібне: він все це вже має — саме для роботи з українськими дітьми. Деякі країни вже зробили кроки назустріч такому логічному рішенню, але не всі», — підсумував освітній обмудсмен.