Російська війна проти України вступає у третю фазу, яка може стати вирішальною. Першою була провальна спроба Росії влаштувати бліцкриг, результатом якого було б знищення української держави. В ході другої фази Москва намагалася захопити весь Донбас. Ці спроби досі тривають, попри безвихідне становище.
І от під час третьої фази відбудеться довгоочікуваний український контрнаступ на півдні. Якщо Україна зможе повернути собі території, не вкладаючи в це аж надто багато, це може стати переломом у війні на її користь. Якщо ж цього не станеться, тоді Київ чекає холодна зима.
Про це в статті для Bloomberg пише професор Школи передових міжнародних досліджень в Університеті Джона Хопкінса Гел Брандс. Холод, безперечно, грає критично важливу роль у стратегії Владіміра Путіна. Він вірить, що час досі на боці Росії, принаймні, в короткостроковій перспективі. До кінця цього року у західних демократій вичерпаються запаси зброї і боєприпасів, необхідних Києву. Вони також втомляться вливати ще більше грошей в українську економіку, яка вже присмерті.
Тим часом, глобальні порушення, спричинені зривом поставок зерна з України, посиляться, навіть якщо хитка угода про відновлення продовольчого експорту з Одеси буде виконана. Європа буде тремтіти, оскільки взимку газу буде бракувати. Тим більше, що Путін умисне перекриває крани, щоб країни на континенті не змогли накопичити запаси до початку холодної пори. Він робить ставку на те, що економічний дискомфорт змусить Захід піти на поступки, перш ніж Росію спіткає економічна катастрофа.
Путін розраховує, що за таких умов допомога, яку Україна отримує від демократичного світу, випарується. Тиск на Київ з викомогою погодитися на перемир’я посилиться. Москва потім зможе оголосити перемогу на тій підставі, що вона здобула контроль над більшою частиною української території, ніж у неї було до 24 лютого. Росія також може використати ці окуповані території, щоб перегрупуватися для нової атаки наступного року чи навіть через кілька років, щоб вигнати уряд з Києва або зруйнувати остаточно українську економіку, окупувавши Одесу. Це може виявитися пірровою перемогою для Путіна, зважаючи на те, яких втрат зазнала Росія. Але для розчленованої України це буде катастрофа.
Саме тому український контрнаступ на півдні такий важливий. Не секрет, що Україна готується до атаки в цьому напрямку. Уряд Володимира Зеленського попередив цивільних, щоб вони залишили регіон, а також почав роботу з ізоляції сил Москви за допомогою далекобійної артилерії. Україна вже повернула контроль над кількома невеликими містечками дорогою до Херсона, єдиного великого міста, яке Росія змогла окупувати без надзвичайно великих втрат в ході масштабного наступу.
Попри те, що конфлікт в Україні сповільнився до війни на виснаження, контрнаступ на півдні дуже терміновий. Україні потрібно визволити ці території, перш ніж Росія їх анексує, порушуючи міжнародний закон. Якщо Москва зробить це, повернення південних регіонів стане менш ймовірним. Успішний український наступ може прибрати загрозу відновлення російської атаки на Одесу. Також російські транспортні сполучення з Кримом, а також деякі ключові військові спорудження, будуть в радіусі дії української артилерії.
Однак, справжній імператив контрнаступу має психологічний характер. Військові аналітики Майкл Кофмен і Лоренс Фрідмен наголосили, що обидві сторони намагаються вплинути на думку світу про те, до чого ця війна веде. Україні потрібно показати західним прихильникам, що вона здатна, зрештою, перемогти, щоб вони продовжували підтримувати Київ, забезпечуючи його всім необхідним для майбутніх атак попри те, що економічна і військова ціна зростає.
Якщо Україна зможе це зробити, тоді час буде на її боці. Останні дослідження Йєльської школи управління показали, що урядові санкції і втеча приватних компаній ведуть економіку Путіна до прірви. Якщо війна продовжиться і в 2023 році, російському автократу доведеться розбиратися з виснаженою і немотивованою армією, хіба що він оголосить широкомасштабну мобілізацію росіян, сповнену політичних ризиків для нього. Але вікно можливостей для України не буде відкритим вічно. Через наближення середньострокових виборів в США і спалах нових глобальних криз, боротьба Києва може стати проблемою вчорашнього дня.
В уряду Зеленського є непогані шанси добитися успіху. Російські сили в окупованому Херсоні застрягли на правому березі річки Дніпро, яка відрізає від їх від підкріплення на українському півдні. Українська армія може ізолювати ці війська, знищивши всі мости через річку за допомогою далекобійної артилерії. Позбавлені поставко російські підрозділи опиняться в дуже складних умовах, щоб утримати вороже налаштоване місто на тлі поєднання добре спланованого українського наступу й посилення партизанського насилля.
Але щоб Україна здобула успіх, їй потрібно скоротити свої амбіції. Навіть обмежений наступ буде вимагати від української армії опанувати операції об’єднаних військ, а це значить покращити синхронізацію піхоти, механізованих сил, артилерії і ВПС. Надмірний тиск теж може мати неприємні наслідки.
Наприклад, українські війська можуть спробувати перейти Дніпро і піти в наступ на Крим після Херсона. Зрештою, півострів - це українська територія. Але спроба перетнути річку в ході битви проти здібного ворога може вилитися у значні втрати. Виснаженим українським військом може не вистачити сили протистояти зміцненим загонам Росії на іншому боці річки. Або ж Київ може вирішити почати наступ на південний схід, щоб знищити сухопутний коридор, який сполучає окуповані частини Донбасу і Крим. Але таким чином українські сили ризикують опинитися самі в оточенні, особливо зважаючи на те, що Росія перекидає загони з Донбасу на південь.
Провал наступу, який закінчиться відступом, буде катастрофою для України, тому що її армія буде ослаблена, так само як і дипломатичний фронт. Також якщо Київ кине в бій на півдні надто велику частину своїх мотивованих, але виснажених сил, він може стати уразливим до відновленого російського наступу на сході. Україна досі воювала сміливо і розумно, що дозволило їй стримати значно сильнішого ворога. Наступне критично важливе випробування для Києва - це взяти на себе ініціативу без втрати балансу.