6 балів із 10: соціологи оцінили ймовірність соціальних вибухів в Україні

За даними КМІС, можливість соціальних вибухів в Україні наразі не видається ймовірною.

Про це заявив директор інституту Володимир Паніотто. У той же час він наголошує на неможливості точно передбачити такі події.

"Щоб прогнозувати такого роду події, соціологи мають використовувати математичні комп'ютерні моделі. Методи, які ми використовуємо зараз, не дозволяють прогнозувати соціальні вибухи. Ні у 2004-му, ні у 2014-му ніхто не зміг цього зробити. Результати досліджень, проведених незадовго до Майдану-2, показали рівень протестних настроїв приблизно удвічі нижчий, ніж під час Помаранчевої революції. Проблема ще й у тому, що, крім самої ситуації, має бути спусковий гачок, щось, що провокує вибух. Ми просто запитуємо, чи готові люди захищати свої права і якими методами? Але ми не можемо передбачити таких дурних, ворожих дій влади проти населення, як, наприклад, наказ "Беркуту" побити студентів", - наголосив соціолог.

Ймовірність соціальних вибухів він оцінює у 6 балів з 10.

"Як не дивно, за останній рік рівень бідності практично не змінився і, якщо порівнювати з максимумом для України (52% у 1999 р.), не дуже вже й лякає - 18–20%. З кінця 2015 р. ситуація погіршується, але важко прогнозувати, якою вона буде після підвищення тарифів", - наголосив він.

На думку Паніотто, найбільш "вибухонебезпечними" є ті, хто повернувся з фронту або продовжує воювати - люди, в котрих є зброя.

"Але це ті, хто просто робить ситуацію небезпечною. Самі по собі вони не виступатимуть. Тільки на підтримку тих або інших настроїв", - наголошує директор КМІС.

"Загалом, протестна активність за останні три роки зросла. Такого ніколи не було, щоб 52% населення (більшість) підтримували бойкот (відмову від виконання рішень органів влади). Пасивна форма нелегітимного протесту, але ж. Отож імовірність соціальних вибухів я б оцінив на 6 балів", - наголосив він.

"Хоч як це парадоксально, в Україні економічний протест сам собою ніколи масово не поширювався. Навіть у тяжкі 90-ті в акціях, котрі набували масового характеру, основну роль все одно відігравав політичний процес. Економічний був тільки підґрунтям. Невдоволення економічним становищем, дуже тяжким, є й тепер. Але акції протесту проти тарифів, наприклад, масштабного характеру не набрали, оскільки не було політичної складової. Їх, звісно, ще й погасили субсидіями, знявши потенціал соціальної активності, перетворюючи людей на пасивний електорат. Якби їх не було, вибух відбувся б уже давно", - заявив Головаха.

Детальніше про оцінку протестних настроїв в Україні читайте в статті Алли Котляр "Осінь: амортизатори і детонатори" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".