25% українців не вірять у становлення своєї країни

25% респондентів на питання "Чи вірите ви, що Україна як незалежна держава стане на ноги?" відповіли, що заперечують вірогідність подібного сценарію в осяжному майбутньому. Це - друга за популярністю відповідь. Тих, хто очікує незворотних позитивних змін у найближчі 10-15 років, більше - 40,4%. У меншості оптимісти, переконані, що все налагодиться років за п'ять, - 16,1%.

Такі результати дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення DT.UA.

Для розуміння картини, саме прошарок "невіруючих", на наш погляд, найцікавіший. Проаналізувавши відповіді скептиків на інші запитання, отримаємо щедру поживу для роздумів. Ті, хто не вірить у близьку спроможність України як держави, становлять:

- 30% готових виїхати з країни;

- 63,8% готових залишити Україну назавжди;

- 56,9% готових голосувати за гроші;

- 42,3% тих, хто не голосує на виборах, бо не вбачає в цьому жодного сенсу;

- 30,7% тих, хто відвідує виборчі дільниці час від часу.

"Так, можна зрозуміти бажання втекти світ за очі від вітчизняних кровопивць-олігархів і кровососів-чиновників. Однак з'ясовується, що чимала частина тих, хто замислюється про втечу, на Батьківщині готові бути реципієнтами, але не донорами. Аритмічна або коматозна громадянськість цієї частини населення служить і приводом до їх невіри в нормальне майбутнє України. І однією з причин, з яких прихід цього майбутнього періодично відкладається. Інша причина - відсутність свіжої крові в елітах і корупційний фагоцитоз, - пишуть Юлія Мостова та Сергій Рахманін у своїй статті для DT.UA. - Чи знекровить країну можливий від'їзд громадян, розчарованих у майбутньому країни, чи, навпаки, стане корисним кровопусканням, насправді - ще питання".

А з іншого боку покинути Україну не хочуть тільки ті, хто не був за кордоном. Адже 64% не приходило в голову виїхати з України і рівно такої ж кількості опитаних не доводилося ніколи в житті бувати за кордоном.

А ось більше половини замислюються про від'їзд вже маючи досвід роботи за кордоном. 45% - навчалися за межами України. Трохи менша кількість їздили в закордонні відрядження. 40% мають туристичний досвід.

"І лише 23% - готові пірнути до кота в мішок за високими зарплатами, захищеністю і кращим майбутнім для дітей. При цьому обережно радує той факт, що 47% з тих, що навчалися за кордоном, зараз не обмірковують план втечі з країни. 43,5%, що мають досвід роботи не в Україні, зараз не прагнуть його повторити. Далеко не всі спокусилися принадами Заходу і доходами Сходу. І за кожного другого туриста ми теж можемо бути спокійні: вони, як олігархи, - заробляють гроші в Україні і лише витрачають їх за кордоном, - зазначають оглядачі. - Ті, що жодного разу не бували за кордоном, дійсно не поспішають вибирати Pepsi і, попиваючи узвар, слухають розповіді тих, хто вже отримав закордонний досвід, адже у 57% українців у оточенні є люди, які вже у постмайданний період виїхали з України на ПОСТІЙНЕ проживання або заробітки. Хтось повертається і розповідає про негативний досвід, хтось хвалиться досягненнями, хтось агітує, спокушає, допомагає зважитися".

Детальніше про міграційні настрої громадян України читайте у матеріалі Юлії Мостової та Сергія Рахманіна "Кровотеча" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".