Великий Бар'єрний риф неодноразово гинув і відроджувався – вчені

Вчені з Австралії, Японії та Франції заявили про те, що Великий Бар'єрний риф існує вже щонайменше 30 тисяч років і за цей час рифи, які входять до його складу, кілька разів змінювали своє місцезнаходження, рухаючись за мінливим рівнем моря. Як повідомляє N+1, за цей час система пережила кілька епізодів масового вимирання коралів.

У ході дослідження вчені пробурили осадові породи в 16 точках на території рифу і взяли 20 зразків коралових відкладень, які відповідають різним часовим відрізкам до 30 тисяч років тому. Потім дослідники провели ізотопний, седиментологічний та біологічний аналіз зразків. Виявилося, що протягом тисячоліть риф переміщався по відношенню до сьогоднішнього рельєфу океанського дна і існував у формі різних екосистем.

По мірі зледеніння риф "відповзав" до зовнішньої межі шельфу, де корали вижили в період мінімального рівня моря близько 21 тисячі років тому. Рівень моря тоді був приблизно на 118 метрів нижчим, ніж зараз. Після цього корали почали обростати шельф у зворотний бік і підніматися вгору.

Зміна однієї екосистеми супроводжувалася вимиранням попередньої, таким чином, по мірі зміни клімату Великий Бар'єрний риф пережив п'ять масових вимирань. Історія Великого Бар'єрного рифу дозволяє сподіватися, що він переживе сучасне потепління і підняття рівня води, проте вчені відзначають, що танення льодового покриву після льодовикового максимуму супроводжувалося збільшенням температури приблизно на 0,04 градуси за 100 років, а сучасна швидкість потепління становить вже 0,7 градусів в 100 років. Здатність коралів пристосуватися до такої різкої зміни середовища ставиться дослідниками під сумнів.

Раніше повідомлялося про те, що вчені склали карту регіонів Землі, які найбільше постраждали від змін клімату. При складанні карти науковці використовували супутникові дані, отримані в період з 2000 по 2013 рік. Карта була створена на основі аналізу температури повітря, доступності води, а також хмарного покриву. Вчені здійснили розрахунки для кожної окремо взятого ділянки суші в 5 квадратних кілометрів. Деякі ділянки Землі, наприклад Антарктика і Сахара, не були класифіковані через свою безплідність.