Вчені заявили про виявлення найдавнішої карти зоряного неба під середньовічним текстом

Вченим, ймовірно, вдалося знайти втрачений зірковий каталог Гіппарха, який вважається найранішою відомою спробою скласти карту нічного зоряного неба. Він переховувався на пергаменті, який зберігається у монастирі Святої Катерини на Синайському півострові у Єгипті, повідомляє Science alert.

У 2012 році Джеймі Клер, учень провідного біблеїста Пітера Вільямса, помітив щось цікаве за написами на християнському рукописі, який він аналізував у Кембриджському університеті. Це був уривок грецькою мовою, який часто приписують Ерастофену, астроному та головному бібліотекарю Олександрійської бібліотеки.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Вчені відтворили зовнішність середньовічної жінки, священика та єпископа

У 2017 році мультиспектральне сканування документа виявило дев'ять фоліантів сторінок, які містили натяки на текст, поверх якого було зроблено нові записи. Сама собою ця обставина не була чимось незвичайним — пергамент був цінним товаром у минулі століття, тому вчені нерідко очищали старі шкури для повторного використання.

Згодом Вільямс помітив непарні числа на фоліантах монастиря Святої Катерини. Вчені з Франції, яким він передав сторінку, були вражені. За словами Джо Маршана з дослідницького центру CNRS у Парижі, вони одразу зрозуміли, що мають справу з зоряними координатами.

Вчені не можуть впевнено сказати, хто записав ці координати. Але вони точно знають, що грецький астроном Гіппарх працював над картою зоряного неба між 162 та 127 роками до нашої ери.

Декілька історичних текстів називають Гіппарха «батьком астрономії» і приписують йому відкриття того, як Земля «хитається» навколо своєї осі в ході того, що зараз відомо як прецесія. Кажуть також, що він першим розрахував рух Сонця та Місяця.

Аналізувавши знайдену карту, вчені йшли зворотним шляхом: вони намагалися з'ясувати прецесію Землі за часів, коли документ було написано. Координати зірок приблизно відповідали прецесії, очікуваній від нашої планети близько 129 до н.е., за життя Гіппарха.

До цього найдавнішою картою зоряного неба вважалася карта, складена Клавдієм Птолемеєм у другому столітті нашої ери, через три століття після Гіппарха.

Єдина інша відома робота Гіппарха – коментар до астрономічної поеми, де описуються сузір'я. Багато координат, які Гіппарх дав зіркам у своїх «Коментарях до явищ», точно збігаються з документом з монастиря Святої Катерини, хоча фрагментований текст важко розшифрувати.

Дослідникам точно вдалося поновити координати одного сузір'я – Північної Корони. Але вони вважають, що у свій час Гіппарх наніс на карту все зоряне небо.