Маловідомою особливістю льодів Південного полюса є їхня сезонність: 80% їх тануть і намерзають назад протягом року, що прискорює проникнення матеріалу зі світового океану. Вчені вивчили матеріал, який був здобутий у 2009 році на австралійській станції Кейсі. Члени експедиції вдягли захисні костюми, щоб не забруднити зразки, пробурили свердловину, витягли невеликий шматок льоду і упакували в багатошаровий пластиковий пакет. Після цього зразок доставили в лабораторію і зберігали в морозильній камері.
У лабораторії зразок розплавили. Талу воду пропустили через тонкий фільтр, який затримав практично всі частинки. Потім фільтр очистили від біомаси за допомогою перекису водню і спирту, після чого дослідили за допомогою інфрачервоної спектроскопії.
Приблизно в одному літрі талої води з антарктичного льоду було знайдено 96 часток мікропластику, серед яких домінували поліетилен, поліпропілен та нейлон. Їхній розмір був від 20 до 325 мікрон (тільки у 9% діаметр був більший за 200). Виявлена концентрація приблизно в три рази більша, ніж у водах навколо Антарктиди, що змінює картину впливу мікропластику на регіон. Дослідники припускають, що таке масштабне забруднення пов'язане з якимось місцевим джерелом, наприклад, комерційним трафіком судів, у той час як, наприклад, арктичний мікропластик доставляється туди течіями.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій та культури.
Раніше вчені заявили про те, що слідом за бронзовою і залізною добоюна Землі настала пластикова доба. Частинки пластику почали відкладатися в скам'янілостях, що свідчить про наростання його виробництва з 1945 року.