Вчені з Університету Бата провели дослідження, в рамках якого спробували з'ясувати, скільки грошей необхідно людям, щоб вести ідеальне життя. Як зізнається провідний автор дослідження Пол Бейн у матеріалі для The Conversation, отримані результати команду здивували.
Автори роботи зазначають, що економісти часто розглядають людей як істот, які мають необмежені потреби, але обмежені ресурси для їхнього задоволення. Але нове дослідження показало, що лише меншість людей насправді мають необмежені потреби. Більшість же була б щасливою зі значною, але обмеженою сумою грошей.
У ході дослідження вчені опитали 8000 осіб з 33 країн, розташованих на всіх континентах. Учасників попросили зосередитися на тому, що потрібно для задоволення всіх їхніх бажань, представивши «абсолютно ідеальне життя», не турбуючись про те, чи цього насправді можна досягти.
Щоб оцінити економічні потреби, вчені попросили респондентів оцінити, скільки грошей їм потрібно задля досягнення цього ідеального життя. Дослідники запропонували уявити, що суму учасники виграли у лотерею, щоб унеможливити те, що суму розглядатимуть як нагороду за важку роботу.
Приз у лотереї розпочинався з 10 тисяч доларів США, а головний приз становив 100 мільярдів доларів. Такий приз зробив би переможця найбагатшою людиною у світі.
Припущення вчених було доволі простим: якщо люди мають необмежені потреби, вони завжди вибиратимуть максимальний приз. Але у 33 країнах світу лише меншість обрала 100 мільярдів доларів (від 8% до 39% залежно від країни). У більшості країн люди обирали приз, еквівалентний 10 мільйонам доларів. У деяких країнах, таких як Індія чи Росія, респонденти взагалі обирали один мільйон.
Вчені також хотіли простежити різницю між людьми з обмеженими та необмеженими можливостями. Виявилося, що молоді люди частіше говорили про необмежені бажання, ніж літні, хоча цей показник залежав від країни. У менш розвинених країнах вплив віку був слабшим.
Дослідники також з'ясували, що більше людей обирали приз у 100 мільярдів доларів США у країнах, де в суспільстві була більш прийнятна нерівність (так звана «дистанція влади») і де більше уваги приділялося груповому життю (так званий «колективізм»).
Наприклад, в Індонезії висока дистанція влади та колективізм, і майже 40% індонезійської вибірки обрали 100 мільярдів доларів США. У Великій Британії відносно низький рівень колективізму та дистанції влади, і менше 20% обрали максимальний лотерейний приз.
Крім того, дослідники запитали людей про те, яку найважливішу зміну вони зробили, якби виграли приз. А також ранжували різні цінності, які були важливими для них, такі як володіння владою або допомога іншим.
І тут на вчених чекав новий сюрприз. Люди з необмеженими потребами з більшою ймовірністю казали нам, що витратить гроші на допомогу іншим, але з погляду цінностей вони дбали про допомогу іншим не більше, ніж люди з обмеженими потребами.