Вчені розповіли про вплив невагомості на мозок людини

Вчені заявили про те, що тривале перебування в невагомості стискає мозок і звужує звивини. Висновки дослідників опубліковані в New England Journal of Medicine.

Як свідчать дані NASA, астронавти, які перебувають на МКС, часто стикаються з погіршенням зору і підвищенням внутрішньочерепного тиску. Дані симптоми можуть стати проблемою при наступних польотах. Дослідники припускали, що ці зміни пов'язані з перерозподілом рідини в організмі і її припливу до голови в умовах невагомості.

Тепер же вчені припустили, що зміни можуть бути викликані анатомічними змінами мозку. Вивчивши результати МРТ астронавтів, частина з яких пробула в космосі від трьох місяців і більше, а частина брала участь у короткострокових місіях, вчені з'ясували, що у 94% астронавтів, які брали участь у тривалих місіях і у 18,8% астронавтів, які брали участь в короткострокових місіях звузилася центральна борозна головного мозку. У астронавтів, що побували в тривалих польотах, також спостерігалося і зміщення мозку вгору. У тих, хто пробув у космосі недовго, таких симптомів не було.

Під час тривалого перебування в космосі структура мозку піддається значним змінам. Найбільше були порушені лобова та тім'яна частки - області, що контролюють рухи тіла, що відповідають за аналіз простору, виконавчі функції і просоціальну поведінку.

"Вірогідно, збільшується кількість спинномозкової рідини і мозок зміщується вгору. Додаткова рідина в черепі буквально стискає мозок, скорочуючи простір між його областями", - заявила одна з дослідників Рейчел Сейдлер.

Позбавитися від надлишкового тиску можна за допомогою поперекової пункції і забору частини спинномозкової рідини, однак методик для проведення цієї процедури в умовах невагомості не існує. Крім того, можливим рішенням цієї проблеми може бути створення штучної гравітації.

У травні минулого року астронавти NASA розгорнули на МКС експериментальнийнадувний модуль ВЕАМ, призначений для проживання членів екіпажу станції. Планується, що випробування ВЕАМ будуть проводитися протягом мінімум двох років. За цей час астронавти оцінять його здатності захищати від радіації, зберігати температуру, а також протистояти ударам мікрометеоритів, дії пилу та інших факторів космічного середовища.