Вчені розкрили таємницю появи "відьминих кіл" в Африці

Вчені з Прінстонського університету запропонували пояснення появи "відьминих кіл" в Намібії. Кола являють собою "залисини" діаметром декілька метрів, оточені ділянками надзвичайно густої рослинності. Вони проходять свій життєвий цикл, протягом декількох десятиліть збільшуючись у розмірах, після чого знову заростають злаками. Висновки вчених були опубліковані в журналі Nature.

У ході дослідження вчені звернули увагу на те, що кількість опадів, яка випадає в цій місцевості, достатня для нормального росту злаків, не недостатня для формування безперервного трав'яного покриву. На думку дослідників, це свідчить про наявність природного механізму, який викликає нерівномірний розподіл рослинності з утворенням "відьминих кіл".

Вчені змоделювали динаміку життя місцевих колоній термітів і динаміку розподілу трав'яного покриву в умовах нерівномірного і обмеженого доступу до вологи. За допомогою об'єднання двох моделей, вчені змогли показати, як вплив двох факторів призводить до утворення "відьминих кіл".

Колонія термітів, що збільшується в розмірах, змінює напрямки підземних течій води, і ділянки зниженої вологості відображаються на поверхні позбавленим рослинності колом. Таке коло оточене вузькою смугою грунту, трохи сильніше насиченого вологою. І дійсно, по краях "відьминих кіл" в Намібії спостерігається більш високий ріст трави.

Запропонована вченими здвоєна "термітно-рослинна" модель передбачила появу та інших особливостей рослинності, які не так яскраво виражені і досі вислизали від уваги спеціалістів: невеликих густих "купин" між "відьминими колами" – ретельні польові роботи підтвердили, що і ці структури можна знайти в Намібії.

Раніше норвезькі археологи підтвердили правдивість однієї з подій, описаної в "Сазі про Сверрира" - норвезькому літописі, який розповідає про події 1177 – 1202 років. Під час розкопок у місті Трондхеймі вчені виявили скелет чоловіка в покинутому колодязі.