Вчені розкрили таємницю походження алебастрових статуй Лувру

Вчені заявили про те, що статуї епохи Відродження, виставлені в Луврі, були виготовлені з гіпсу, який був здобутий в трьох різних регіонах Європи: центральній частині Англії, на півночі Іспанії і в передгір'ях Альп. Висновки дослідників опубліковані в журналі PNAS.

У ході дослідження вчені вивчили хімічний та ізотопний склад невеликих "лусочок" гіпсу, які їм дозволили відокремити від статуй хранителі Лувру, музею Пті-Пале в Авіньйоні і настоятелі сусіднього з ним монастиря Вільнев.

Алебастр, як і гіпс, складається фактично з однієї хімічної сполуки – сульфату кальцію, що містить в собі певну кількість води і дрібних домішок, таких як стронцій та інші лужноземельні метали. Традиційно вважається, що всі алебастрові статуї середньовіччя і Відродження були виточені з особливого типу гіпсу, витягнутого з порід часів Тріасового періоду, відкладення яких зустрічаються досить широко в Європі. Це сильно ускладнює пошуки їх "прабатька".

З іншого боку, частки важких ізотопів кисню, сірки та стронцію можуть помітно відрізнятися для різних каменоломень, де сьогодні видобувається гіпс і де в минулому видобували сировину для виробництва алебастру. Керуючись цією ідеєю, вчені проаналізували хімічний та ізотопний склад статуй і спробували зрозуміти, де було здобуто їхню сировину.

Як виявилося, більша частина статуй в Луврі і в музеях Авіньйона була виточена з алебастру, видобутого всього в трьох точках Європи – в центральній частині Англії, в Стаффордширі, на півночі Іспанії, на території Наварри і Арагона, і в Альпах, в околицях містечка Нотр-дам-де-Месаж.

Звідти ці запаси алебастру потрапили в різні міста на півдні і на півночі Франції, де були виготовлені ті скульптури і барельєфи, які сьогодні зберігаються в Луврі і в інших музеях. Характер їхнього поширення у Франції, як вважають вчені, вказує на те, що цей матеріал торговці перевозили в основному на річковому і морському транспорті, а також на наявність достатньо розвинених торгівельних мереж в часи пізнього середньовіччя, що дозволяли здійснювати таку торгівлю.

Цікаво, що в деяких випадках скульптори використовували не "місцеві" або найближчі джерела гіпсу, а більш далекі поклади сульфату кальцію. Наприклад, похоронний монумент папи Урбана V був виготовлений з гіпсу, видобутого на Лазурному березі, який, імовірно, мав більш високу якість, ніж алебастр з Нотр-дам-де-Месажа.

Раніше дослідники розкрили механізм, який дозволяє давньоримським бетону зберігати міцність, через що споруди часів Стародавнього Риму зберегли форму навіть через дві тисячі років.