У ході дослідження вчені вивчили дані понад 325 тисяч ветеранів з трьох баз даних Адміністрації з питань медичного забезпечення Міністерства у справах ветеранів США. У половини з них були зафіксовані черепно-мозкові травми, а у половини – ні.
У результаті дослідники встановили, що для тих, у кого були зафіксовані будь-які види травматичних ушкоджень мозку, ризик розвитку хвороби Паркінсона підвищувався на 71%, а для тих, у кого були зафіксовані легкі травми - на 56%. Для тих, у кого було зафіксовано декілька подібних ушкоджень, ризик розвитку захворювання підвищувався на 83%.
Крім того, було виявлено, що у тих, хто отримував черепно-мозкові травми, хвороба Паркінсона була діагностована в середньому на два роки раніше, ніж у тих, хто подібних травм не отримував.
Раніше вчені з'ясували, що прісноводий поліп гідра при повній втраті нейронів у стані цілком модифікувати свою генетичну програму, що дозволяє йому вижити. На думку дослідників, така здатність гідри може допомогти в лікуванні нейродегенеративних захворювань, таких як хвороби Паркінсона і Альцгеймера.