Дослідники спробували відтворити процес "сухого" формування ярів і темних ліній у лабораторії. Для цього вчені створили повну копію однієї з дюн на поверхні Марса, і простежили за тим, як вуглекислий газ буде взаємодіяти з піском і грунтом земної "копії" Червоної планети.
Коли вчені поміщали брусок із сухого льоду на поверхню подібної міні-дюни і підвищували температуру її поверхні, імітуючи наступ марсіанської весни, шматок льоду починав самостійно ковзати по її схилах, рухаючись вниз подібно своєрідним "льодянкам", чиє днище "мне" грунт і прокладає смугу в ньому.
"Температура бруска криги й грунту Марса буде різною, завдяки чому під крижиною виникне своєрідна газова подушка, яка дозволить їй в прямому сенсі "левітірувати" і ковзати вниз, подібно до того, як шайба ковзає по столу для міні-хокею. Коли вона досягне нижньої частини схилу, лід застромиться в грунт і потім безслідно випарується, залишивши лише яму", - розповіла глава групи дослідників Лорен Маккіон.
Ця яма, як відзначають вчені, у деяких випадках формувалася так швидко, що шматок льоду повністю "тонув" в ній і породжував своєрідний гейзер з піску і пилу, які потрапляли в розріджений марсіанський повітря разом із струменями вуглекислого газу. І ями, і сліди цих гейзерів, як зазначає астроном, практично завжди знаходять поруч з ярами на Марсі.
Як свідчать розрахунки вчених, навіть відносно невеликі "льодянки" можуть породжувати дуже широкі і глибокі канали, чия ширина може становити від метра до двох десятків метрів. Найближчим часом планетологи перевірять ці прогнози, спостерігаючи за формуванням нових каналів на поверхні реального Марса.
У вересні 2015 року фахівці NASA провели прес-конференцію, під час якої розповіли про те, що знайшли свідчення існування рідкої води на поверхні Марса. Пізніше агентством було представлене анімаційне відео, яке моделює рух потоків води на Червоній планеті.