Незважаючи на відсутність чіткої державної політики, по всім програмним документам на неї посилаються і виділяють бюджетні кошти.
За його словами, відсутність подібної політики можна списати і на недосконалість законодавства, брак політичної волі, слабкість відповідних установ, брак висококваліфікованих кадрів та обмеженість фінансування.
"Але діагноз, швидше за все, полягає в небажанні основних гравців у державі мати чітко визначену загальну мету космічної діяльності в Україні та напрями її розвитку, що унеможливило б суб'єктивізм, волюнтаризм та, в окремих випадках, некомпетентність у питаннях її організації і впровадження", – йдеться в статті.
При цьому автор вказує, що незважаючи на відсутність чіткої державної політики, по всім програмним документам на неї посилаються і виділяють бюджетні кошти.
"Попри жодного разу не встановлені довгострокові цілі державної політики, для їх досягнення кожних 5 років (!) розробляється і впроваджується Загальнодержавна цільова науково-технічна космічна програма. Радянського Союзу з плановою економікою вже давно немає, а в Україні в одній зі сфер діяльності було відроджено п'ятирічки!", – вказує автор.
Раніше директор Інституту космічних досліджень, член-кореспондент НАН України Олег Федоров у своїй статті для DT.UA писав, що в нинішньому році уряд фактично повністю припинило фінансування наукової космічної програми України, виділивши на неї символічну суму у 29 млн грн, в той час як Державне космічне агентство України (ДКАУ) заморозило всі поточні та перспективні наукові проекти.
Детальніше про проблеми української космічної галузі та способи їх вирішення читайте в статті Андрія Колесника "Куди рухається наш "космічний корабель?" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
