У Львові на складах припадають пилом когенераційні установки: немає грошей на проект

Через брак коштів припинилася реалізація вже готових проектів, зокрема, у Львові на котельнях по вул. Караджича та в мікрорайоні Рясне-2. Дві когенераційні установки німецького виробництва сумарною потужністю 1 МВт, які придбали за кілька мільйонів гривень із державного бюджету, перебувають на складах.

Як повідомив директор ЛКП «Залізничнетеплоенерго» Мирон Терех, підприємство, до складу якого входять ці об’єкти, неодноразово зверталося до міської та обласної рад, інших інстанцій із проханням виділити кошти для їх введення в експлуатацію, однак марно, а власних грошей для завершення цих робіт не має.

Також досі не введено в експлуатацію обладнання в містах Трускавець і Червоноград. На львівському ВАТ «Конвеєр», ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», низці інших підприємств, які раніше декларували курс на когенерацію, взагалі відмовилися від цього задуму.

«Головною причиною, яка пригасила бажання потенційних інвесторів упроваджувати малу і середню когенерацію в життя, стало зростання ціни на газ, - розказує головний інженер ВАТ «Львівтеплоелектропроект» Володимир Солук. - Річ у тім, що під час упровадження комбінованого виробництва електричної та теплової енергії обсяг використання блакитного палива чималий. Хоча, за великим рахунком, собівартість теплової та електричної енергії при комбінованому виробництві значно нижча, ніж при роздільному».

Тим часом не все гаразд і зі «старою» когенерацією. Львівська ТЕЦ-1 щороку виробляє лише 60 млн кВт∙год. електричної енергії та 800 тис. Гкал теплової. Ще 1990 року ці показники були ледь не вдвічі більшими. Слабким місцем ТЕЦ-1 є застаріле обладнання, зокрема парові котли. Змонтовані ще у 1933-1937 роках, вони практично повністю вичерпали свій ресурс і потребують заміни.

Як розповів заступник головного інженера ЛМКП «Львівтеплоенерго» Роман Мозіль, поточного року на цьому підприємстві на ремонтні роботи мають намірвитратити близько 14 млнгрн. Іще 20 млн євро кредиту на модернізацію обладнання планують отримати від Європейського банку реконструкції та розвитку. Це має значно поліпшити ефективність роботи підприємства. Щодо когенерації, то нині її потужності обмежено кількістю охолоджувального агента, який повертається з міста.

«Це гарна ідея - мати когенераційні установки на міських котельнях, - погоджується заступник міського голови з питань містобудування та інфраструктури Володимир Шевчук. - І Львів має для цього всі передумови. По периметру міста розташовані три великі джерела: ТЕЦ-1, ТЕЦ-2 та котельня «Південна». Якби ці об’єкти відповідно реконструювати, то, крім тепла, вони могли б забезпечити місто власною електроенергією».

Чиновник вважає, що для вирішення цих завдань потрібні сприятливі умови. По-перше, легке входження в енергоринок. По-друге, чималі кошти на саме обладнання. Один мегават когенераційної установки коштує від 800 тис. до 1 млн дол. Саме через брак коштів досі не введено в експлуатацію когенераційну установку в мікрорайоні Рясне.

Вважають невигідними інвестиції в когенерацію і приватні інвестори:головною умовою реалізації такого проекту, на їхню думку, має бути його швидка окупність.

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Василя Худицького «Нічия когенерація, або Чому українські підприємства не поспішають здобувати енергетичну незалежність?».