Танення льоду в Гренландії за 10 років прискорилося в чотири рази

Вчені проаналізували дані, які були отримані в рамках місії GRACE (Gravity Recovery and Climate Experiment), і заявили про те, що льодовий щит Гренландії тане швидше, ніж вважалося до цього. За підрахунками дослідників, у 2002-2016 роках Гренландія втрачала у середньому по 280 мільярдів тонн льоду на рік, повідомляє N+1.

Наголошується, що принциповим у цей період виявилося танення льоду внаслідок глобального потепління, а не тільки втрата маси через льодовики.

Гренландський льодовий щит покриває практично весь острів і простягається на 1,7 мільйона квадратних кілометрів. Якби весь цей лід розтанув, він би підняв рівень океану на сім метрів.

У ході нового дослідження вчені з'ясували, що льодовий щит острова тане швидше через прискореного потепління в атмосфері, причому більша частина втрат льоду припадає на південно-захід Гренландії, де майже немає великих льодовиків, як на південному сході і північному заході острова, які виносили б масу льоду в океан, утворюючи айсберги. Швидше за все, ця втрата льоду відбувається через річки, які забирають талу воду - на думку дослідників, у подальшому саме ця частина Гренландії може виявитися більш значущим "постачальником" води і чинником зростання рівня Світового океану.

З 2002 по 2016 Гренландія втрачала по 280 мільярдів тонн льоду на рік, але ці втрати були нерівномірними: в 2003-2013 роках танення прискорилося майже в чотири рази, з 102 до 393 мільярдів тонн льоду в рік. А потім різко зупинилося приблизно на півтора року: чисті втрати льоду в цей період не перевищили 75 мільярдів тонн.

На думку дослідників, це пов'язано з Північноатлантичним коливанням - природним феноменом, який, зокрема, приносить в Гренландію тепле повітря і безхмарну погоду. У поєднанні зі зростанням температури, викликаним глобальним потеплінням, танення льоду значно прискорилося, а різка пауза пов'язана із зміною фази коливання.

Раніше повідомлялося про те, що вчені передбачили малий льодовиковий період у 2030-2040-х роках. На думку вчених, процеси, які відбуваються у двох шарах Сонця (одному – в конвенційній зоні і другому – ближче до поверхні), за період 26-го циклу досягнуть максимуму приблизно одночасно, але на протилежних сторонах зірки. Тому вони нейтралізують один одного, що приведе до різкого падіння сонячної активності в цілому.