"Спірні" планети, які знайшов "Джеймс Вебб", все-таки існують: що з'ясували вчені

Вчені заявили про те, що загадкові планети, які відкрив телескоп "Джеймс Вебб", все-таки існують. Вивчаючи велику зоряну колиску в південній півкулі неба, астрономи виявили дві пари "блукаючих" об'єктів, схожих на Юпітер, які нагадують загадкові пари планет, які до цього відкрив телескоп, повідомляє Live Science.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Схожа на Меркурій, але більша за Землю: "Джеймс Вебб" знайшов випалену зіркою планету

Планети не пов'язані з жодною зіркою і знаходяться в іншій частині Чумацького Шляху, ніж ті, які були знайдені до цього. Це означає, що це справді новий тип об'єктів. Водночас, щоб остаточно підтвердити їхнє існування, необхідні подальші спостереження.

"Нас завжди заворожувала можливість виявлення планет різних типів", — заявив співавтор дослідження Данте Мінніті, професор астрофізики в Університеті Андреса Белло в Чилі.

Вільно плаваючі планети (ВПП) — це "блукаючі" екзопланети, які не пов'язані гравітацією із зіркою. Їх досить багато в космосі, дослідження за допомогою телескопа "Джеймс Вебб" виявили сотні СПП у багатьох областях зореутворення, або туманностях. За оцінками NASA, кількість "планет-вигнанців" у Чумацькому Шляху може перевищувати кількість зірок у 20 разів.

Набагато рідше зустрічаються системи, що складаються з двох планет, які обертаються навколо одна одної. І один із типів подібних об'єктів викликав особливий інтерес. Ці подвійні об'єкти, які складаються з широко рознесених планетоподібних об'єктів, називаються подвійними об'єктами юпітеріанської маси, або JuMBO, і їхня маса становить від 0,7 до 30 мас Юпітера.

"Джеймс Вебб" відкрив близько 40 кандидатів у JuMBO 2023 року, вони розташовані в туманності Оріона. Їхнє відкриття викликало інтерес, оскільки такі пари планет кидали виклик традиційним теоріям формування планет. Але подальші дослідження спростовували їхнє існування. Зокрема, у 2024 році дослідники провели повторний аналіз даних, який показав, що деякі з планет насправді є далекими зірками.

Під час нового дослідження Мінніті та його колеги звернули увагу на іншу зоряну "колиску": асоціацію Нижнього Центавра-Крукса (LCC), яка, за його словами, "простягається на сотні квадратних градусів по південному небу". Вона складається з більш ніж 100 молодих блакитних зірок, які рухаються разом, але не пов'язані гравітацією.

Вік об'єктів, розташованих тут, у середньому становить 15 мільйонів років. Екзопланети такого віку все ще вважаються молодими, і, як заявив перший автор дослідження Клаудіо Касерес, доцент кафедри фізичних наук в Університеті Андреса Белло, на більш довгих хвилях "вони яскравіші, ніж їхні старіші аналоги".

Дослідники шукали слабкі об'єкти, які могли б бути планетами. З 9000 кандидатів, яких вони вивчили, тільки 400 належали до LCC. Потім, за словами Мінніті, команда "ретельно вивчила кандидатів по одному, щоб знайти слабких компаньйонів, яких можна було б охарактеризувати".

У результаті вони знайшли 17 подвійних систем, у двох із яких, VVVX-FFP-001 і VVVX-FFP-007, були характеристики JuMBO. В обох були по два об'єкти з масами 12 і вісім мас Юпітера. Крім того, вони розташовані на значній відстані один від одного; відстань між членами VVVX-FFP-001 і VVVX-FFP-007 у 3 і 180 разів перевищує відстань між Сонцем і Нептуном відповідно.

Водночас Касерес не називає ці об'єкти JuMBO, оскільки цей термін не прийнятий у науковій літературі. "Особисто я віддаю перевагу терміну "вільно плаваючі подвійні системи планетних мас", — сказав він.

Раніше астрономи за допомогою телескопа "Джеймс Вебб" виявили зоряну перемичку в галактиці GN20, яка утворилася лише через 1,5 мільярда років після Великого вибуху.