Сонце може бути не таким великим, як вважалося

Сонце - зірка, яка знаходиться в центрі нашої системи - може бути трохи меншою, ніж вважали вчені. Двоє астрономів знайшли докази того, що радіус нашої зірки на кілька сотих відсотка менший, ніж передбачалося.

Можливо, це може здатися несуттєвим, але ця обставина може вплинути на те, як вчені розуміють нашу зірку, повідомляє Science Alert.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Перед смертю масивна зірка викинула масу, рівну Сонцю

Варто зазначити, що результати дослідження все ще проходять експертну оцінку. Вони засновані на звукових хвилях, що генеруються та затримуються всередині гарячої плазми надр Сонця, p-хвиль. Подібно до бурчання в животі, вони можуть вказати на зміну тиску всередині нашої зірки.

На думку астрофізиків Масао Таката з Токійського університету і Дугласа Гофа з Кембриджського університету, коливання p-хвиль дозволяють отримати «динамічно більш достовірне» уявлення про внутрішню частину Сонця в порівнянні з іншими звуковими хвилями, що коливаються.

Щоб зрозуміти, що це означає, можна уявити Сонце у вигляді дзвона. Але в нього вдаряють не один раз, а "а постійно б'ють безліччю крихітних піщинок". Всі ці сейсмічні хвилювання виробляють мільйони звукових хвиль, що коливаються, які вчені можуть виміряти віддалено.

Крім p-хвиль, існують брижі, які гойдаються вгору і вниз під дією сили тяжіння, звані g-хвилями або f-хвилями, коли вони виникають ближче до поверхні зірки.

F-хвилі особливо корисні вивчення закрученої гарячої плазми всередині Сонця, тоді як p-хвилі найбільш корисні виявлення «сферичних гармонік» Сонця.

Традиційна еталонна модель сейсмічного радіусу Сонця ґрунтується на f-хвилях, оскільки їх виміряли першими. Але деякі вчені вважають, що вона не зовсім надійна, оскільки f-хвилі не поширюються на край фотосфери зірки. Натомість вони «відбиваються» від того, що Таката та Гоф називають «фантомною поверхнею».

Р-хвилі ж, згідно з дослідженням, йдуть далі, оскільки більш сприйнятливі до магнітних полів та турбулентності у верхньому прикордонному шарі конвекційної зони Сонця. І вимірювання, проведені на їхній основі, показали, що радіус Сонця зовсім небагато, але менший, ніж вважалося раніше.

Нагадаємо, записи про полярні сяйва, які зберігаються у стародавніх текстах з Кореї, вказали, що під час «мінімуму Маундера» між 1645 і 1715 роками сонячні цикли були на кілька років коротші, ніж зараз.