Проти турків-османів у XVII столітті планували використовувати біологічну зброю

Історики розповіли про те, що венеціанці планували використовувати біологічну зброю проти турків-османів ще у XVII столітті. Лікар з Хорватії запропонував використовувати рідину з "бубунів" жертв чуми для обробки текстильної продукції, яка переправлялася на продаж до Османської імперії. Про це вчені розповіли на сторінках журналу Historical Review.

План по зараження чумою історик Єлені Талассину і її колеги дізналися з листів, які були відправлені в період 1649-1651 років. У цей час почала облога Кандії – венеціанської фортеці на острові Крит, яка стала найдовшою облогою в історії. У листах, які були відправлені генеральним проведитором (намісником) Далмації та Албанії у Верховний трибунал Венеціанської республіки, викладався план якогось лікаря Мікеланджело Саламона. Він пропонував використовувати рідину з селезінки, лімфатичних вузлів і карбункулів хворих чумою для окроплення текстильної продукції, яка зазвичай експортувалася з Албанії до Османської імперії.

Заражений одяг планувалося завантажити на кораблі і відправити на Крит. При наближенні турків команда повинна була кинути їх на березі, а османи – розграбувати ящики і надягти заражені фески. Зараження команди чумою не повинно було викликати підозру у турків, оскільки епідемії чуми вражали острів, починаючи з XIV століття. Заражені вантажі планувалося відправити не тільки до Кандії, де знаходився основний контингент турків, але до інших військових таборів обложників Крита.

План Саламона був схвалений і його реалізацію доручили самому лікарю. "Чумна рідина" була підготовлена, але її не встигли розпорошити до кінця літньої кампанії 1649 року, після чого про це ніхто не згадував.

Варто відзначити, що венеціанці усвідомлювали аморальність свого плану. Сам проведитор зазначає, що запланована ним операція "жорстока, порушує закони ведення війни і суперечить суспільній моралі".

Використання збудника чуми в якості біологічної зброї має глибокі історичні корені. У Китаї та середньовічній Європі трупи заражених коней і корів, а також людей застосовувалися гунами, тюрками та монголами для зараження джерел води. При облозі генуезької факторії у Кафі монголами у 1346 році, коли у війську кочівників почалася чума, хан Джанібек наказав за допомогою катапульт закидати трупи померлих від хвороби до міста, в якому також почалася епідемія.

Раніше повідомлялося про те, що представники вищих станів у Середньовіччі були приречені на слабоумство. На думку вчених, це пов'язано з використанням багатими городянами красивого полив'яного посуду.