Форма Землі не статична, вона змінюється в залежності від багатьох факторів, в тому числі і від розподілу мас на поверхні. Накопичення додаткової маси змушує порівняно тонкі океанські плити земної кори еластично деформуватися і "прогинатися", створюючи додатковий об'єм і крадучи реальний ріст рівня води. Для супутників, які спостерігають лише за рівнем поверхні, цей фактор зовсім непомітний.
Тому вчені використовували різні дані для отримання максимально точної оцінки втрати маси льодовиків Гренландії, Арктики і Антарктики. З урахуванням накопичення води ресурсами суші та інших факторів вони показали, що в період між 1993 і 2014 роками додаткова маса, що надійшла в океан, викликала "просідання" в середньому на 0,13 міліметра на рік, набравши у підсумку за 19 років приблизно 2,5 міліметра. Цей процес відбувається нерівномірно, і на півдні Тихого океану деформація може досягати 0,4 міліметра на рік, а в Північному Льодовитому – до 1 міліметра на рік.
Цифри можуть здатися не надто помітними, проте вони показують, що реальний ріст рівня Світового океану виявляється на 8% вищим, ніж це обчислено на основі лише супутникових даних.
Раніше повідомлялося про те, що вчені передбачили малий льодовиковий період у 2030-2040-х роках. На думку вчених, процеси, які відбуваються у двох шарах Сонця (одному – в конвенційній зоні і другому – ближче до поверхні), за період 26-го циклу досягнуть максимуму приблизно одночасно, але на протилежних сторонах зірки. Тому вони нейтралізують один одного, що приведе до різкого падіння сонячної активності в цілому.